top of page

РАЛКО, ПРИМАЧЕНКО, МАНЖОС ТА МІНІН: ЯКІ ВИСТАВКИ ВІДВІДАТИ ЦЬОГО ТИЖНЯ

Музеї, галереї та інші установи сфери культури в Україні поступово відчиняють свої двері для відвідувачів. Ми підготували добірку виставкових проєктів, які можна відвідати вже зараз або найближчим часом. Більшість із них присвячена темі війни, її впливу на мистецтво і нас, зокрема.


"Виставка про наші відчуття" у Мистецькому Арсеналі. Фото — Володимир Чеппель




ЧАС ВІЙНИ. ВОЛОДИМИР БУДНІКОВ Львів, Музей модернізму

Триває до 14 серпня

Це авторська рефлексія Володимира Буднікова на новий етап війни в Україні. Серію «Час війни» митець створив у Львові, куди переїхав з Києва після повномасштабного вторгнення.


Художник, слухаючи новини, рефлексував над тим, що відбувається в країні. Автор створює образ війни: скелети російських солдат, хрести, темна рілля, і сонце – то багряно-червоне, як кров, то чорне, як згарище. Володимир Будніков й зараз продовжує працювати над цією серією.


Як зазначає кураторка виставки Олена Ткаченко, «Час війни» – це живий зріз подій, відрізок часу, заповнений споминами, до яких ми будемо ще неодноразово повертатися.



ЛЬВІВСЬКИЙ ЩОДЕННИК. ВЛАДА РАЛКО

Львівська область, Підгорецький замок

Триває до 14 серпня


Виставка порушує питання мови, її значення та сили впливу.


«Мова має політичну природу. Також мова робить людину людиною. Чинити опір садистській навалі агресора може лише людське, яке говорить. Україна та решта світу стикнулися зі злом, яке досі не назване як годиться, а тому досі не покаране. Наслідуючи радянські технології, росія постійно ґвалтує словник. Насильницькі дії окупантів, а також їхня мова є гранично порнографічними – її замінили пропагандистські лозунги, що легітимізують звірський геноцид українців. У радянської людини не повинно бути своїх слів. Спочатку за це карають, але далі радянська мова починає видаватися спокусливою, бо мовлення чужими словами допомагає людині заглушити голос сумління. Мовити своєю мовою є ділом художника та його сумлінням. Я роблю ці малюнки під час війни, бо не хочу бути німою», – зазначає Влада Ралко.



ПРОНИКНЕННЯ. МИКОЛА ОПАНАЩУК

Львів, Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького

Триває до 10 липня

Проєкт представляє глядачам генезу творчості Миколи Опанащука – близько 90 робіт, які автор створив упродовж 1972–2020 років. Усі твори виконано в одній техніці – відмивка тушшю. Концепцією серії робіт «Проникнення» є взаємовплив мистецтва Японії та України.



ВИСТАВКА ПРО НАШІ ВІДЧУТТЯ Київ, Мистецький арсенал

Триває до 21 серпня


Виставка, присвячена сприйняттю мистецтва в часи війни, представляє живописні роботи та інсталяції, а також низку персональних історій працівників і працівниць Мистецького арсеналу, зафіксованих у відео.


На виставці можна побачити роботи українських митців: Марії Примаченко, Миколи Маценка, Матвія Вайсберга, Галини Неледви, Юрія Соловія, Інни Хасілєвої, Олександра Дубовика, Андрія Сагайдаковського, Марії Куликовської, Групи «Шапка», Олега Харча, Арсена Савадова, Мирослави Дорошенко, Володимира Бовкуна, Лесі Хоменко, Юрія Коваленка, Анатолія Сумара.



ШЕВЧЕНКО: 4.5.0

Київ, Національний музей Тараса Шевченка Триває до 31 липня


Кризові моменти української історії породжують потребу в суспільних авторитетах, і серед них завжди був Тарас Шевченко. Сьогодні він знову став образом першої необхідності. Великий національний поет, який з усіх сил протистояв роз'єднаності суспільства і з неймовірною силою вірив у вільну й незалежну Україну, живе у численних роботах українських художників-ілюстраторів, проживаючи війну разом із нами. Серед учасників виставки плакатів: Олександр Грехов, Ірина Ільїнська, Нікіта Тітов, Михайло Дяченко, Алекс Делмар та інші.


ПОШУК СЛІВ: ДАНІК МАНЖОС ТА РОМАН МІНІН

Луцьк, Музей сучасного українського мистецтва Корсаків


Понад місяць Роман Мінін та Данік Манжос працювали у музейному просторі, створюючи серію робіт, які об’єднали у виставку під назвою «Пошук слів». Саме цей проєкт знаменує повноцінне відновлення роботи Музею Корсаків. Усі кошти, отримані з продажу квитків, будуть направлені на допомогу нашим захисникам.



МУЗИ НЕ МОВЧАТЬ

Львів, Центр архітектури, дизайну та урбаністики «Порохова вежа»

15 червня – 18 вересня


Проєкт представить понад пів сотні авторів з усієї України. Створене ними мистецтво, що з’явилось у час війни, покажуть в режимі реального часу. Експонуватимуть живопис, предметний дизайн, архітектуру, відеоарт.

Серед учасників виставки: Володимир Будніков, Жанна Кадирова, Влада Ралко, Тіберій Сільваші, Дмитро Молдованов, Ярослав Мотика, Альбіна Ялоза, Ігор Янович, Юрій Денисенков, Ганна Друль, Андрій Дудченко, Ірина Каленик, Олександр Король, Володимир Костирко, Ростислав Котерлін, Антон Логов, Садан, Данило Мовчан, Володимир Семків, Денис Шиманський та інші.


У паралельній програмі проєкту також передбачені виставки в інших просторах, дискусії та зустрічі, лекції, концерти й кінопокази.



SANCTUM РОМАНА БАРАБАХА

Львів, Музей історії релігії Триватиме до 9 липня


Sanctum – це емоційна графіка про війну та віру. Автор акцентує на осмисленні того, що святий (святе) – це не про щось далеке, а про тих (те), що поруч. Тут і руки, які діляться хлібом в бомбосховищі (причастя на Азовсталі), і жінка, яка пильнує дітей в укритті.


Роботи можна придбати, половину отриманих коштів автор передасть волонтерам ОУМ «Спадщина» та Юлії Федосюк (дружині військового з Азову).


ЖИВОПИС ВІКТОРА МОСКАЛЮКА Львів, Палац Потоцьких

17 червня – 21 серпня


Львівська національна галерея мистецтв імені Бориса Возницького запрошує на відкриття виставки Віктора Москалюка «Живопис», яке відбудеться 17 червня (п’ятниця) о 15:00.


Віктор Москалюк – український живописець, педагог. Заслужений діяч мистецтв України. Народний художник України (2017). Проживає у Львові, працює в галузі станкового монументального живопису.



СПРАВДЕШНІ ЧУДОВИСЬКА МАРІЇ ПРИМАЧЕНКО Київ, Національний музей Тараса Шевченка

Триває до 31 липня


Виставку відкрили ще 4 лютого і тривати вона мала до 27 лютого. Однак через війну її призупинили та з 10 червня продовжили.


Національний музей Тараса Шевченка запрошує зустрітися віч-на-віч зі страховиськами з власного дитинства, щоб усвідомити, що вони зовсім не страшні, а дуже навіть привітні й дружні. Наївне мистецтво Примаченко видається й справді родом із дитинства – щирі, безпосередні, поза правилами раціонального світу дорослих. Але разом із тим її роботи не існують поза контекстом сучасності, а навпаки доповнюють його сенсами, яких нам сьогодні так бракує. Прості форми й чисті яскраві кольори допомагають виокремити із навколишньої реальності найважливіше – можливість творення світу власноруч.



Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest



Матеріал: Ольга Головчин Фото: Роман Гук/Львівська національна галерея мистецтв імені Бориса Возницького, Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького, Володимир Чеппель, Андрій Бойко/Мистецький арсенал, Львівський музей історії релігії, Національний музей Тараса Шевченка

bottom of page