13 вересня у Києві відкрилася перша музейна ретроспектива художника Тіберія Сільваші. Виставка має назву «Кола Сільваші». Експозиція присвячена найрізноманітнішим артпрактикам митця, котрі супроводжували його впродовж життя. До проєкту залучено понад 90 авторів, які так чи інакше пов’язані життям та творчістю митця.
частина експозиційного простору виставки «Кола Сільваші» в Українському Домі, Київ фотограф — Руслан Сингаєвський, фото надано Українським музеєм сучасного мистецтва / UMCA
Місцем проведення виставки обрали Український дім. Кращу локацію для реалізації цього проєкту годі уявити. Структура будівлі ідеально підходить ідейному задуму, що закладений у назві експозиції. «П’ять поверхів, п’ять кіл, п’ять курованих маршрутів, п’ять поглядів на творчість Тіберія Сільваші», – розповідають про виставку організатори.
Виставка розпочинається ще за межами музейного простору: перший експонат зустрічає відвідувачів – на вулиці. Величезний синій артоб'єкт Тіберія Сільваші – «Проста форма» виривається у місто, прагнучи інтеракцій. Ольга Балашова зазначає, що це – важливе висловлювання для Сільваші, бо він завжди намагається вирвати взаємодію глядача з мистецтвом зі звичного потоку речей.
артоб'єкт Тіберія Сільваші «Проста форма» перед входом до Українського Дому фотограф — Руслан Сингаєвський, фото надано Українським музеєм сучасного мистецтва / UMCA
артоб'єкт Тіберія Сільваші «Проста форма» перед входом до Українського Дому фотограф — Руслан Сингаєвський, фото надано Українським музеєм сучасного мистецтва / UMCA
Проєкт реалізовано за співпраці Українського дому та Українського музею сучасного мистецтва (UMCA). До кураторської команди увійшли Лідія Аполлонова, Ольга Балашова, Анна-Марія Кучеренко, Борис Філоненко та Ярослав Футимський. Авторкою публічної програми стала Катерина Яковенко.
Значення назви проєкту пояснює Ольга Балашова, співзасновниця UMCA та співкураторка: «Виставка називається «Кола Сільваші», і це — про кола. Про тих людей, які в різний час ставали частиною його близьких стосунків, з якими можна було обговорювати проблеми, мистецькі запити, які виривають нас із потоку повсякдення. І зараз це коло у Тіберія – інтернаціональне. І в різний час воно було різних розмірів. Колись воно було дуже малим, а нині у нас понад 90 учасників виставки».
Тіберій Сільваші
фотограф — Руслан Сингаєвський, фото надано Українським музеєм сучасного мистецтва / UMCA
кураторська група та автори проєкту «Кола Сільваші»
(зліва — направо) Ольга Балашова, Борис Філоненко, Катерина Яковленко, Лідія Аполлонова,
Анна-Марія Кучеренко, Ярослав Футимський
фотограф — Руслан Сингаєвський, фото надано Українським музеєм сучасного мистецтва / UMCA
В атріумі Українського дому розмістили переосмислену давню роботу Сільваші – «Малярство». Уперше вона була презентована 2000 року у Центрі сучасного мистецтва Джорджа Сороса (Київ), під кураторством польського митця Єжи Онуха. Відтворена майже через чверть століття, інсталяція дещо видозмінилася під впливом нового експозиційного простору. Вона стала монохромним колом, напротивагу прямокутнику з вкрапленням інших барв зразка 2000 року.
Оновлене дзеркало-басейн – наскрізний елемент виставки, до взаємодії з яким можна повертатися на кожному поверсі. На думку кураторів, інсталяція «Малярство» сакралізувала простір Українського дому. І це, своєю чергою, остаточно покінчить зі згадками про будівлю, як про колишній музей Леніна.
«Малярство» в експозиції виставки «Кола Сільваші»
фотограф — Руслан Сингаєвський, фото надано Українським музеєм сучасного мистецтва / UMCA
«Малярство» 2000 р., світлина у книзі «Реальність. Тіберій Сільваші» фото – Анастасія Курінська
Важливим елементом першого поверху, а відтак і причиною його медитативності, є колір. Завдяки своїй монохромності він ніби поглинає увесь шум, даючи змогу глядачу бути «тут і зараз». Варто зазначити, що цей колір — це Silvashi Blue, створений і запатентований митцем відтінок авторського синього. На виставці цю фарбу можна придбати як сувенір.
сувенірні баночки з фарбою Silvashi Blue на полиці книгарні «Фундамент», Український дім фото – Анастасія Курінська
Другий поверх присвячений художнім угрупуванням нефігуративного мистецтва з усього світу. Роботи, що експонуються тут, приїхали зокрема з Нової Зеландії, Австралії, Угорщини, Італії та Японії. Цю частину виставки курував Сергій Попов, директор KNO (Kyiv Non Objective). Тіберій Сільваші є учасником та співзасновником цієї організації.
Особливість другого поверху – відсутність традиційного етикетажу. Натомість є лише цифри, за якими можна знайти відповідного автора в експлікації. Це зроблено для того, аби на оцінку твору не впливали іменитість та статус митця. «Взаємодії між цими (нефігуративними – прим. автора) художниками та художницями виходять за межі ринкової оцінки твору мистецтва, ніби існують поза цим. Тобто комерційна успішність не відіграє жодної ролі у взаємодії між ними», – розповідає Анна-Марія Кучеренко, співкураторка.
відвідувачі у залі нефігуративного мистецтва
фотограф — Руслан Сингаєвський, фото надано Українським музеєм сучасного мистецтва / UMCA
фрагмент експозиції залу нефігуративного мистецтва фотограф — Руслан Сингаєвський, фото надано Українським музеєм сучасного мистецтва / UMCA
відвідувачі знайомляться з переліком авторів, чиї роботи представлені у залі, присвяченому нефігуративному мистецтву фотограф — Руслан Сингаєвський, фото надано Українським музеєм сучасного мистецтва / UMCA
Третій поверх, який цілковито присвячений Тіберію Сільваші, має вільну навігацію, тобто огляд можна розпочинати з будь-якого боку. Якщо крокувати ліворуч, то знайомство з сімома блоками відбудеться у наступному порядку: Медіуми, Відмови, Живописний заповідник, Монохроми, Ал’янс 22, Вчителі та Майстерні.
Оскільки всі шляхи Сільваші вели його до монохромного живопису, який він вважає вершиною своєї творчої практики, то саме ця частина експозиції стала домінантною. Тут розташована інсталяція «Крила», котра принесла митцю Шевченківську премію.
монохроми в експозиції виставки «Кола Сільваші»
фотограф — Руслан Сингаєвський, фото надано Українським музеєм сучасного мистецтва / UMCA
інсталяція «Крила»
фото – Анастасія Курінська
Розділ Медіуми покликаний переконати відвідувачів у тому, що хай з яким медіа працює митець – фотографією, папером, об’єктом, тиражною графікою або колажем, він все одно створює живопис.
Частина з Відмовами оповідає про «шлях свідомого звільнення живопису від усього зайвого», адже саме так митець характеризує власну мистецьку практику.
Об’єднання «Живописний заповідник» – це про час відчайдушного бажання знайти однодумців. Учасники цієї творчої групи – одні з найвідоміших українських художників сьогодення (зокрема Анатолій Криволап, Микола Кривенко, Олександр Животков, Марко Гейко), колись стали частиною найближчого оточення Тіберія і лишаються там донині.
частина експозиції, присвячена «Живописному заповіднику» фотограф — Руслан Сингаєвський, фото надано Українським музеєм сучасного мистецтва / UMCA
«Ал’янс 22» також є важливою сторінкою творчої біографії митця. На думку Ольги Балашової – це своєрідна міждисциплінарна лабораторія, котра існувала кілька років у Музеї Булгакова. Кожного 22 числа місяця там відбувалася зустріч художника та його співрозмовника з А22. Бувши у п’ятірці, котра формувала ядро групи, Сільваші сприяв розвитку постійного діалогу між учасниками.
Секція Вчителі часто фокусується на окремих полотнах чи їх репродукціях, адже Тіберій вважає за своїх наставників саме картини. Окремий куточок присвячено Тетяні Яблонській, з якою митець обмінявся автопортретами. В експозиції лунають такі імена, як Сергій Параджанов, Данило Лідер, Григорій Гавриленко, Євген Волобуєв, Дієго Веласкес, Рембрандт ван Рейн, Ель Греко, Марк Ротко, Жуан Міро та Піт Мондріан.
«Портрет Тіберія Сільваші» (зліва) авторства Тетяни Яблонської фотограф — Руслан Сингаєвський, фото надано Українським музеєм сучасного мистецтва / UMCA
Майстерні дозволяють пізнати особистість митця та його підхід до роботи. «Майстерня – доволі інтимний простір для художника. Кожна з трьох майстерень Сільваші мала свою біографію та характер, відповідно й Тіберій в них був різний», – розповідає, Лідія Аполлонова, співкураторка. Завдяки представленим експонатам і супровідному тексту ми довідуємося, що художник працює лише при природному освітленні, його стіл – палітра, а надихається Сільваші картинами своїх колег.
роботи (зліва — направо) Павла Макова, Ілони Сільваші, Павла Керестея, Олександра Бабака, Олександра Животкова, Олександра Ройтбурда та Георгія Якутовича, котрі зберігаються у майстерні Тіберія Сільваші
фото – Анастасія Курінська
Четвертий поверх зустрічає відвідувачів місцем, яке призначене для самостійного ознайомлення з літературою.
Передостанній ярус експозиції, за словами співкураторки Анни-Марії Кучеренко, мислився як архівний. «Це здебільшого тексти, які написані Тіберієм Сільваші, але також ці тексти представлені у спрощених варіантах, у формі схем, розроблених у співавторстві з Борисом Філоненком та Ярославом Футимським. Також тут є певна кількість фотографій та відео», – розвідає Кучеренко. Борис Філоненко, співкуратор, додає, що для нього та колег передусім було важливо показати на цьому поверсі Сільваші у різні періоди життя митця, а також акцентувати на його теоретичному доробку.
імпровізована бібліотека на четвертому поверсі виставки «Кола Сільваші»
фото – Анастасія Курінська
архівні матеріали, що експонуються на четвертому поверсі виставки «Кола Сільваші»
фото – Анастасія Курінська
схеми розроблені Борисом Філоненком та Ярославом Футимським
фото – Анастасія Курінська
Важливим експонатом четвертого поверху є фільм, сценарій до якого написав сам Сільваші. Короткий метр був втілений режисеркою Олександрою Плетенецькою та її колегами спеціально для цієї виставки.
Цей поверх знайомить глядачів та глядачок з захопленнями митця, серед яких кіно займає чільне місце. Окрім уже згаданого фільму це підтверджують численні діафільми, які покадрово експонуються у вітринах.
трансляція фільму, знятого за сценарієм Тіберія Сільваші, в межах експозиції виставки
фото – Анастасія Курінська
діафільми Тіберія Сільваші в експозиції виставки «Кола Сільваші»
фото – Анастасія Курінська
П’ятий поверх присвячений молодшим поколінням митців, котрі «йдуть за Тіберієм», у той час, як роботи самого Сільваші на ньому відсутні. За словами Бориса Філоненка тут вибудувано діалог між митцями, для яких важливо працювати з нетиповими для картин матеріалами — водою, воском, землею. А також звернутися до тем, які стосуються виходу за обмежене зображення.
Анна-Марія Кучеренко зазначає, що самобутність представлених тут робіт вимагала відповідного експонування. Куратори одразу розуміли, що роботи не висітимуть на стінах. Натомість вони зробили експозицію останнього поверху «максимально сирою», навмисно підкреслюючи «матеріальність всіх матеріалів».
Важливою роботою цього поверху є фільм Дерека Джармена, що перегукується з авторським кольором Сільваші, який задає тон усій експозиції.
експонування робіт на п’ятому поверсі виставки «Кола Сільваші» фото – Анастасія Курінська
кадр з фільму Дерека Джармена, що демонструється на виставці
фото – Анастасія Курінська
Гадаю, виставка «Кола Сільваші» має на меті поділитися з глядачами новим мистецьким досвідом та залучити відвідувачів до глибшого пізнання теми завдяки насиченій програмі.
Розширивши своє коло до чисельної інтернаціональної спільноти, Сільваші став сполучною ланкою між закордонними колегами та вітчизняними послідовниками. Подібні проєкти відіграють важливу роль у розумінні нефігуративного живопису українським суспільством.
Виставка діятиме до 27 жовтня.
також читайте: “НАЦПРОМ — ЦЕ, КОЛИ МИ ЩОСЬ РОБИМО РАЗОМ”. ПРО ВИСТАВКУ ТВОРЧОГО ТАНДЕМА МИКОЛИ МАЦЕНКА ТА ОЛЕГА ТТІСТОЛА “НАЦПРОМ. ПІДГІРЦІ”
Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest
Матеріал: Анастасія Курінська
Comments