Підгорецький замок впродовж останніх кількох років став популярним експозиційним простором серед знаних українських митців, дарма, що поціновувачам “укрсучарту” доводиться долати майже 100 км на схід від Львова (не легка для багатьох задача у сучасних реаліях), аби побачити ці виставки. Минулого тижня тут відбулося відкриття кураторського проєкту, присвяченого одному з найяскравіших явищ українського новітнього мистецтва — творчому тандему “Нацпром” художників Миколи Маценка та Олега Тістола.
фрагмент експозиції проєкту "Нацпром. Підгірці" фото — ЛНГМ
Автентичні інтер'єри Підгорецького замку зараз можна побачити хіба що на широкоформатній історичній репродукції, що висить у “дзеркальній залі” на другому поверсі. Внутрішній простір споруди — вичищений й вишкребений “під нуль”. Він дуже контрастує з тим, що пересічний відвідувач, ймовірно, очікує побачити, коли йде парковою алеєю до ошатної замкової будівлі. А проте, такий стан інтер’єрів, не лише не зупиняє, а радше стимулює сміливі кураторські проєкти та рішення.
“Робити реставрацію такого об'єкта — дуже коштовно, але оживляти його (замок - ред.) потрібно. Ці простори дуже уподобали сучасні українські художники”, — каже Тарас Возняк, директор Львівської національної галереї мистецтв ім. Бориса Возницького (ЛНГМ), відділом якої є Музей-заповідник “Підгорецький замок”.
Підгорецький замок, 2023
фото — Тетяна Буняк
"дзеркальна зала" на другому поверсі Підгорецького замку, зліва — широкоформатна репродукція історичних інтер'єрів замку фото — Тетяна Буняк
поточний стан інтер’єрів замку, не лише не зупиняє, а радше стимулює сміливі кураторські проєкти та рішення
У стінах замку (пам’ятки архітектури пізнього ренесансу і бароко, перлини “Золотої підкови Львівщини”) вже встигли відбутися індивідуальні проєкти Влади Ралко та Володимира Буднікова, документальна виставка фешн-фотографки Вєри Бланш про деокупацію Київщини, а у червні цього року другий поверх замку став майданчиком для проєктів одеських ультраконтемпорарі митців Миколи Лукіна та Василя Дмитрика. Ці проєкти одеситів тривають у замку й зараз.
“Сьогодні робити такі проєкти надзвичайно складно. Бо, на жаль, мистецтво — воно завжди бідне, йому ніколи не вистачає грошей, — каже Андрій Рибка, куратор виставки “Нацпром. Підгірці”. — Раніше цього року нам вдалося запустити проєкт “Той Миргород — Нацпром”. Тому цей проєкт (“Нацпром. Підгірці” - ред.) почався з Полтави та Миргорода й приїхав на Львівщину за підтримки ЛНГМ і приватної допомоги”.
Рибка вже мав попередній досвід співпраці з одним з митців творчого тандему “Нацпром” — Олегом Тістолом. 2020 року він готував виставку художника у Музеї Модернізму у Львові (новоствореної тоді музейної одиниці у мережі ЛНГМ). Співпраця Тістола й Рибки продовжилася 2024 року. Майже одночасно з “Нацпромом. Підгірці” куратор презентував інший свій проєкт — індивідуальну виставку Олега Тістола “Крим” у Палаці Гната Хоткевича у Львові.
“У “підгорецькому” проєкті багато й мого особистого. В ньому я думаю про ті процеси, які відбуваються навколо нас, називаю це “вирішенням психологічних проблем людей брежнєвського періоду”. Тобто проєкт — дуже іронічний”, — каже куратор. — “Моя промова в цій експозиції втілена в розташуванні робіт. Вони розставлені з певним змістом, не просто так, тут — не лише естетика експозиції”.
відкриття проєкту "Нацпром. Підгірці", на фото (зліва направо): Андрій Рибка, куратор; Микола Маценко, один з митців тандему "Нацпром" (на жаль, Олег Тістол не був присутній на відкритті); Тарас Возняк, директор ЛНГМ фото — Тетяна Буняк
фрагмент експозиції проєкту "Нацпром. Підгірці" фото — Тетяна Буняк
"Є художник Олег Тістол, є художник Микола Маценко, і є ніби третій художник — Нацпром. Нацпром — це, коли ми щось робимо разом", — Микола Маценко
Олег Тістол та Микола Маценко — однолітки, обоє, народилися 1960 року. Маценко — на Івано-Франківщині, Тістол — на Миколаївщині. Обоє навчалися у знаменитій Республіканській художній школі ім. Тараса Шевченка у Києві. Там й потоваришували. Потім обоє вчилися у Львівському інституті декоративно-прикладного мистецтва. На початку 1990-х студентська дружба переросла у співпрацю.
“Ми з Тістолом жартома вирішили зробити цей “Укрнацпром”, але “укр” потім відкинули, залишили просто “Нацпром”, — каже Микола Маценко. — Що таке Нацпром? Це — Олег Тістол і я. Є художник Олег Тістол, є художник Микола Маценко, і є ніби третій художник — Нацпром, це, коли ми щось робимо разом”.
фрагмент експозиції проєкту "Нацпром. Підгірці" фото — ЛНГМ
фрагмент експозиції проєкту "Нацпром. Підгірці"
фото — ЛНГМ
фрагмент експозиції проєкту "Нацпром. Підгірці"
фото — Тетяна Буняк
для назви “Нацпром” її автори пропонують декілька різних розшифрувань: “національні промисли”, “національна промисловість”, “національна промоція”, та й взагалі не обмежують нікого у власній інтерпретації цього терміна
Творчий тандем “Нацпром” Тістол й Маценко створили на початку 1990-х, у перші роки відновлення державної незалежності та формування вільного культурного простору, сповненого можливостей та суперечностей. “Головним завданням програми “Нацпрому” стало дослідження краси національних стереотипів, робота з проблемами колоніальності та ідентичності, інтерпретація історичних досвідів та подальша їхня інкорпорація в актуальні соціокультурні процеси”, — пояснює Наталія Маценко, мистецтвознавиця та кураторка, у своєму супровідному до виставки тексті.
З 1990-х митці працюють то разом, то окремо, й кожен залишається самостійним художником з власним спектром тем для мистецьких досліджень та неповторним авторським голосом. Наталія Маценко також звертає увагу на те, що проголошені “Нацпромом” понад два десятиліття тому завдання з розбудови культурного простору незалежної України та боротьби з наслідками імперського колоніального впливу не втратили своєї актуальності, ба більше, після початку російсько-української війни, і особливо її повномасштабної фази, набули надзвичайної гостроти для суспільства загалом і для художніх спільнот зокрема.
“Програма “Нацпрому”, яка на момент появи своїм підвищеним інтересом до локальної історії та ідентичності дещо вирізнялася з мистецького контексту покоління “нової хвилі”, сьогодні здається вчасною як ніколи”, — каже Наталія Маценко.
"Музей", з серії "Мать городов" (2005), "Нацпром" (Микола Маценко та Олег Тістол) фрагмент експозиції проєкту "Нацпром. Підгірці" фото — Тетяна Буняк
робота з серії "Мать городов" (2005), "Нацпром" (Микола Маценко та Олег Тістол)
фрагмент експозиції проєкту "Нацпром. Підгірці"
фото — ЛНГМ
фрагмент роботи з серії "Мать городов" (2005), "Нацпром" (Микола Маценко та Олег Тістол)
фото — Ія Степанюк
На виставці у Підгорецькому замку, що розгорнулася у семи залах, представлено роботи Тістола та Маценка з різних серій та періодів їхньої творчості. Є тут три роботи з однієї з найвпізнаваніших серій “Нацпрому” — “Мать гоородов” (2005). Звісно, назва серії дисонує з сучасним українським мовним вжитком, але це — стереотипний, русифікований за імперсько-радянських часів, перифраз із “Повісті минулих літ” про Київ як “мати міст Русі”.
В “Матери городов”, як й в інших своїх проєктах, Тістол та Маценко приділяють особливу увагу процесам, що відбуваються з культурною спадщиною України, музеями та пам’ятками архітектури. Ця серія — це фото фасадів відомих історичних будівель Києва, які, після “редагування” малярськими пензлями, стають подібні на руїни античних храмів — з пустотами між колонами та зяючими отворами замість вікон і дверей. Так художники привертають увагу до проблем маніпуляції історичною спадщиною та до непоодиноких “реконструкцій” та “реставрацій”, що перетворюють історичні пам’ятки фактично на муляжі.
У такому контексті локація Підгорецького замку, як експозиційного майданчика для цього виставкового проєкту, виглядає дуже символічно.
"Ескіз великого герба"(зліва), 2010, з "Геральдичного циклу" Миколи Маценка фото - Тетяна Буняк
У “підгорецькому Нацпромі” представлено багато робіт Маценка з його “Геральдичного циклу”, над яким художник почав працювати на початку 2000-х. У своїй “геральдиці” він поєднує, здавалося б, непоєднувані предмети — булави, лопати, коси, мобільні телефони, магнітофони, качани кукурудзи, гітари, пишні квіти, віники та колосся пшениці; усі ці речі художник перетворює на символи та знаки культури.
“Можливо, те, що він робить, можна назвати таким собі “українським поп-артом”, — писала про “геральдику” Маценка Галина Скляренко, мистецтвознавиця і художній критик, у своїй книзі “Сучасне мистецтво України. Портрети художників”. — Проте якщо американський поп-арт виник з “товарного фетишизму” 1960-х років, культу споживання “нових та красивих речей”, то “поп-арт” Маценка пов’язаний з вибором духовних цінностей — національних, життєвих, природних, усвідомлення яких і зараз є однією з головних українських проблем”.
Микола Маценко та його твори "Геральдичного циклу" на виставці "Нацпром. Підгірці" фото - ЛНГМ
"Т.В.К.К." / "Троянди і виноград" (по центру), 2009 та "У.Н.С.К" (зліва) Микола Маценко, виставка "Нацпром. Підгірці" фото - Тетяна Буняк
Зараз, рушаючи на якусь мистецьку виставку, є висока ймовірність побачити там омаж “Чорному квадрату”, знаковій роботі Казимира Малевича. Виставка “Нацпром. Підгірці” не стала виключенням. У першому залі експозиції, просто біля входу, гостей зустрічають аж три чорні квадрати — роботи Миколи Маценка з серії “Український сувенір”. На початку 2000-х, під час пленеру на Вінниччині, художник почав реалізовувати свій проєкт “В кожну хату — по квадрату”. Маценко писав авторські варіації “Чорного квадрата” Казимира Малевича і продавав їх на місцевому ринку, де люди торгували городиною. Повернувшись з пленеру, Маценко повторив свій перфоменс з продажем чорних квадратів на Андріївському узвозі у Києві. До слова, зараз “Чорні квадрати” Микола Маценка можна побачити не лише у Підгірцях, але й у Львові, їх експонують в межах виставки “Вас вітає Музей сучасного мистецтва, Херсон 2002-2022” у Муніципальному мистецькому центрі.
"Український сувернір", 2011 (автор - Казимир Малевич, виконавець - Микола Маценко), виставка "Нацпром. Підгірці" фото - Тетяна Буняк
Персональні роботи Олега Тістола на “підгорецькій виставці” — це його великі малярські портрети 2010-2023 років та натюрморти меншого формату. Портрети Тістола — гротескні та іронічні. Їхні образи — мінімалістичні, загадкові, але водночас й добре впізнавані.
В експозиційному контексті, ці живописні полотна напрочуд органічно вписалися в інтер’єри замку. Вони — наче привиди, що зустрічають вивідувачів, й подекуди навіть не проти комунікації з ними, виражаючи це своїми жестами та рухами.
"Інга Естеркінг", 2021, Олега Тістол, виставка "Нацпром. Підгірці" фото - Тетяна Буняк
фрагмент експозиції проєкту "Нацпром. Підгірці" фото — ЛНГМ
фрагмент експозиції проєкту "Нацпром. Підгірці"
фото — Тетяна Буняк
Попри те, що слово “іронія” багато разів звучало у вітальних промовах під час відкриття виставки, відтак — й у цьому тексті, “іронічний флер” проєкту не зменшує серйозності питань, до яких апелюють художники. “Вільно граючи з пластами часу, культури та політики, “Нацпром” створює власний міф, сповнений смислових нашарувань і парадоксальних зіткнень, і нагадує про циклічність та контроверсійність історії та необхідність постійної саморефлексії”, — влучно каже у супровідному до виставки тексті Наталія Маценко.
Проєкт “Нацпром. Підгірці” триватиме до 15 вересня 2024 року.
Нещодавно ми також писали про те, що в Олеському замку, після кропіткої реставрації, відкрили для відвідувачів каплицю святої Анни, зведедену в XV столітті. Зараз в оновленому просторі замкової каплиці експонується виставка “Персона, меморіум, сакрум у мистецтві XVI ‒ ХІХ ст.”, присвячена традиції глорифікації та увічнення особи у західній і східній традиціях.
Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest
Матеріал: Ія Степанюк