Її впізнавані сюрреалістичні образи — це поєднання магічних пейзажів, дивовижних істот і звичайних предметів, написаних соковитими яскравими кольорами. У творчому доробку Емми Андієвської – понад 10 тисяч малярських робіт, 40 прозових творів та велика поетична спадщина. Цьогоріч у березні мисткиня відзначає своє 94-ліття.
Емма Андієвська у своїй студії, травень 2013 р. фото — Емма Андієвська
Емма Андієвська народилася 1931 року у Донецьку (тоді Сталіно). У шість років її сім’я переїхала до Вишгорода. На початку німецько-радянської війни її батька розстріляли більшовики за сфабрикованими звинуваченням. Задля безпеки родини мати Емми Андієвської вирішила виїхати з України. З 1943 року мисткиня жила за кордоном – спочатку у німецьких таборах ДіПі та Мюнхені, потім у Нью-Йорку. У США Емма Андієвська познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком, знаним в діаспорних колах письменником Іваном Кошелівцем. Подружжя Андієвської та Кошелівця повернулося до Мюнхена, де вони разом прожили 40 років.
1962 року Андієвська отримала американське громадянство, але так і залишилася жити у Німеччині. Належала до основників Об’єднання українських письменників “Слово”, працювала в українському відділенні радіо “Свобода” дикторкою, сценаристкою, режисеркою і редакторкою. 1992 року Емма вперше після еміграції відвідала Україну.
Емма Андієвська, дереворит Якова Гніздовського 1983 р.
Емма Андієвська у своїй студії, травень 2013 р. фото — Емма Андієвська
Емма Андієвська на відкритті персональної виставки
у приміщенні Українського вільного університету в Мюнхені, 2013 р. фото — Емма Андієвська
Малярство Емми Андієвської є у збірках музейних інституцій США та Європи. Мисткиня дарувала свої роботи й українським музеям, зокрема художнім музеям Донецька, Макіївки та Горлівки. Після початку російсько-української війни 2014 року доля більшості збірок цих музейних інституцій, зокрема й творів Андієвської, залишається невідомою. 2019 року художниця передала великий обсяг своїх малярських творів до Музею сучасного українського мистецтва Корсаків (МСУМК, Луцьк) та Музею української діаспори (Київ).
Навесні 2020 року, коли Європу почало лихоманити від COVID-19, останньою “передкарантинною” виставкою Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького став великий проєкт “Космос Емми Андієвської” (з нещодавно поповненої колекції МСУМК). Це було доволі символічно, адже роботи художниці були такими ж химерними та фантасмагоричними, як і “коронавірусні” будні, в яких довелося жити наступні 2 роки.
фрагмент експозиції виставки "Космос Емми Андієвської"
у Національному музеї ім. Андрея Шептицького у Львові, березень 2020 р.
фото — Ія Степанюк
фрагмент експозиції виставки "Космос Емми Андієвської"
у Національному музеї ім. Андрея Шептицького у Львові, березень 2020 р.
фото — Ія Степанюк
фрагмент експозиції виставки "Космос Емми Андієвської"
у Національному музеї ім. Андрея Шептицького у Львові, березень 2020 р.
фото — Ія Степанюк
2024 року Музей Сучасного Українського мистецтва Корсаків повторив (на біс) “Космос Емми Андієвської” вже у своїх стінах (виставка Андієвської тоді відбулася в межах проєкту “Космогонія”). Як і у Львові 2020 року, у Луцьку 2024 експозиція робіт Андієвської тривала за надзвичайних обставин — під час повномасштабної війни, у частковій темряві, бо після російських ракетних обстрілів української енергосистеми світло вмикали лише за графіком. “Ми віримо, що енергія мистецтва може освітлювати навіть тоді, коли навколо темрява”, — йшлося в музейному анонсі події.
виставка "Космос Емми Андієвської" в Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків,
експонування в реаліях відключення світла після російських ракетних обстрілів української енергосистеми,
осінь 2024 р. фото — МСУМК
диптих "Родина" (2019) Емми Андієвської на виставці "Думи" в Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків, квітень 2023 фото — Тетяна Буняк
Попри те, що сама Емма Андієвська не відносить себе до жодного мистецького напряму, її часто називаються українською сюрреалісткою. Її поезія справді нагадує лірику французьких сюрреалістів початку XX століття, яка ґрунтувалася на вільних асоціаціях і поєднанні непоєднуваних образів, аби створити нові значення.
“Нині, коли у сучасному мистецтві простежується певна реактуалізація пластичних ідей модернізму, творчість Емми Андієвської звучить пречистою автентикою цього напряму. Автентикою, яка наскрізь позбавлена імітації”, — зазначає мистецтвознавиця Зоя Навроцька.
фрагмент експозиції "Мова снів" Емми Андієвської в Українському музеї, Нью-Йорк, осінь 2022 фото — Український музей в Нью-Йорку
фрагмент експозиції "Мова снів" Емми Андієвської в Українському музеї, Нью-Йорк, осінь 2022 фото — Український музей в Нью-Йорку
Сама письменниця зазначає, що сюжети її книг часто приходили до неї уві сні, так само як і її майбутні картини спочатку виникають у фантазії в завершеному вигляді. Ймовірно, саме тому 2022 року Український музей у Нью-Йорку назвав ретроспективну виставку Андієвської “Мова снів”.
У нещодавніх інтерв’ю художниця казала, що продовжує творити мистецтво, бо на хвороби, старість та втому вона не має часу, мусить далі працювати для України.
Раніше ми також писали про скульптора-модерніста, художника та архітектора Михайла Дзиндру, який проживши в еміґрації майже 50 років, повернувся до вже незалежної України зі США, взявши з собою близько 800 своїх робіт. У передмісті Львова він буквально своїми руками та власним коштом створив музей модерної скульптури та заповів його українському народові. Сьогодні це справді унікальне місце, переступивши поріг якого, відвідувачі наче телепортуються з тихого передмістя Львова у химерні лабіринти модернізму.
також читайте: ТАТЛІН ТА МАЛЕВИЧ — УКРАЇНСЬКИЙ МУЗЕЙ У НЬЮ-ЙОРКУ ПОДІЛИВСЯ ВИСТАВКОВИМИ ПЛАНАМИ НА 2025
Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest
Матеріал: Ія Степанюк