Два роки тому Скорботний Христос вперше за понад чотири століття "спустився" з купола каплиці Боїмів, аби отримати фахову допомогу реставраторів. Минуло багато місяців кропіткої роботи науковців та дослідників, була довга евакуація пам'ятки до Польщі й повернення до рідного Львова напередодні Різдва 2023 року. І ось зараз відреставровану фігуру, вкрай детально і з абсолютно неможливих досі ракурсів, можна оглянути на виставці “Скорботний Христос. Те, чого не видно” у Музеї Івана Георгія Пінзеля.
фігура Скорботного Христа, яка увінчувала купол каплиці Боїмів, в експозиції виставки “Скорботний Христос. Те, чого не видно”, Львів, 2024 фото — Іван Станіславський
У лютому 2021 року перехожий, що йшов повз каплицю Боїмів у Львові, помітив на землі дивний металевий предмет. З’ясувалося, що це був промінь з німба Скорботного Христа, фігури, що прикрашає купол каплиці. Збіг, доля чи диво, але перехожим цим був співробітник польського Національного інституту “Полоніка”, наукової установи, яка займається захистом матеріальної культурної спадщини, розташованої за межами сучасних кордонів Польщі.
“Для нас це був сигнал про те, що почався процес руйнування скульптури та потрібно негайно вживати заходів з її консервації. Ми одразу ж замовили експертизу про стан збереження скульптури, — розповідають в інституції. Експертний звіт показав, що об’єкт — у катастрофічному стані. Автор експертизи наголосив, що “скульптуру необхідно демонтувати для перевірки стану кріплень, оскільки вона може становити небезпеку для перехожих”.
Так почався процес порятунку унікальної пам’ятки, що тривав кілька років. Його передфінальний результат зараз можна побачити на виставці “Скорботний Христос. Те, чого не видно” у просторі Музею Івана Георгія Пінзеля, що є відділом Львівської національної галереї мистецтв імені Б. Возницького (музей розташований у приміщенні Костелу Кларисок у Львові). “Передфінальний”, бо завершенням, вочевидь, буде повернення фігури на її історичне місце, що, ймовірно, станеться вже після війни.
екстер'єр (фото 1-2) та фрагмент інтер'єру (фото 3) каплиці Боїмів у Львові, фото — Національний інститут “Полоніка”
Каплиця Боїмів або Св. Трійці й Страстей Господніх будувалась як усипальня для впливового львівського роду Боїмів. Свого часу у ній знайшли спочинок чотирнадцять представників цієї сім’ї. Будівництво каплиці на території колишнього цвинтаря при Латинському кафедральному соборі тривало з 1609 до 1615 року. Хоч імена будівничих достеменно невідомі, проєктом, ймовірно, керував Андреас Бемер, львівський архітектор і скульптор німецького походження. Постать Скорботного Христа увінчувала купол кам’яної каплиці впродовж останніх чотирьохсот років.
30 листопада 2021 року фігуру демонтували для подальшої реставрації. “Коли піднялися на купол каплиці, аби обстежити фігуру, то зрозуміли, що потрібно цю пам’ятку таки зняти, щоб її зберегти”, — каже Тарас Возняк, директор Львівської національної галереї мистецтв. — Попередньо (у 2021 році - ред.) гадалося, що це буде просто вивчення пам’ятки, її реставрація та повернення на історичне місце… Але невдовзі прийшла війна. Спочатку ми “одягали” усі наші пам’ятки у захисні фанерні коробки, але потім зрозуміли, що це — не дуже ефективно. Таке рішення може захистити від осколків, але не від вибухової хвилі”. Ймовірно, саме через це Скорботного Христа тоді вирішили не повертати на купол каплиці.
"Коли піднялися на купол каплиці, аби обстежити фігуру, то зрозуміли, що потрібно цю пам’ятку таки зняти, щоб її зберегти", — Тарас Возняк
фрагмент інформаційного панно на виставці “Скорботний Христос. Те, чого не видно”,
яке детально розповідає про процес консервації та реставрації пам'ятки
фото — Іван Станіславський
інформаційні панно на виставці “Скорботний Христос. Те, чого не видно”, які детально розповідають про процес консервації та реставрації пам'ятки фото — Іван Станіславський
“Коли у Львові почалися “прильоти”, з дозволу Міністерства культури та інформаційної політики України та за сприяння Міністерства культури Польщі, наші партнери згодилися перевезти фігуру Скорботного Христа до Варшави, для того, щоб там її дослідити, укріпити та зберегти”, — пояснює пан Возняк.
У такого складного та амбітного проєкту було багато партнерів та патронів — це й, вже згаданий, Інституту “Полоніка”, й міська влада Львова; частину коштів на консервацію об’єкта зібрав Львівський інститут банківської справи. “Виїзд скульптури за кордон, її реставрація там і повернення назад до Львова — неймовірне досягнення для Львівської національної галереї мистецтв та усіх партнерів цього проєкту, — каже Лілія Онищенко, радниця міського голови Львова (до 2023 — начальниця управління охорони історичного середовища Львівської міськради). — До того ж фігура Скорботного Христа після реставрації мала прекрасну виставку у Варшаві. Поляки мали можливість помилуватися цією пам’яткою і так собі наблизити Львів в час війни. Тепер — час львів’ян, вони можуть прийти сюди й також подивитися проєкт “Скорботний Христос. Те, чого не видно”.
вернісаж виставки “Скорботний Христос. Те, чого не видно” фото — Іван Станіславський
вернісаж виставки “Скорботний Христос. Те, чого не видно” фото — Іван Станіславський
"“Скорботний Христос. Те, чого не видно” — щось набагато більше, ніж “виставка одного твору”", — Дорота Янішевська-Якубяк
Дорота Янішевська-Якубяк, директорка інституту “Полоніка”, на вернісажі проєкту у Музеї Івана Георгія Пінзеля, сказала, що “Скорботний Христос. Те, чого не видно” — щось набагато більше, ніж “виставка одного твору”. “Наратив виставкового проєкту створений одразу трьома мовами. Тексти, світлини та відео, зібрані на виставкових панно, дадуть відвідувачам розуміння, наскільки складними були усі “невидимі” процеси цього проєкту — логістичні, наукові та технічні”, — пояснює пані Янішевська-Якубяк.
Справді, ця виставка не є типовою чи легкою. Вона розповідає більше про специфіку роботи реставраторів, представлену крізь призму кількох кроків, аніж про сам твір Скорботного Христа.
інформаційні панно на виставці “Скорботний Христос. Те, чого не видно”, які детально розповідають про процес консервації та реставрації пам'ятки фото — Львівська національна галерея мистецтв
інформаційні панно на виставці “Скорботний Христос. Те, чого не видно”, які детально розповідають про процес консервації та реставрації пам'ятки фото — Львівська національна галерея мистецтв
Попри інформативність, інтерактивність та естетичний дизайн експозиційних панно, увага гостей вернісажу таки тяжіла до головного експонату — відреставрованої фігури Скорботного Христа. Й не дивно, адже вперше в історії, усі охочі можуть помилуватися оригінальною скульптурою з унікальної, раніше недосяжної, перспективи, а саме — зблизька.
“Якщо зазвичай побачити її можливо було лише здалеку, і то, ставши під відповідним кутом, то тепер вона доступна для огляду з відстані лише кількох десятків сантиметрів, — каже Марта Кручинська, кураторка виставки. — Таким чином, можна побачити не лише структуру матеріалу чи найдрібніші деталі, але й неправильні анатомічні особливості — наслідок того, що скульптуру було створено для огляду знизу і, за задумом автора, власне погляд з нижчої перспективи мав компенсувати ці “недоліки””.
вперше в історії, усі охочі можуть помилуватися оригінальною скульптурою з унікальної, раніше недосяжної, перспективи, а саме — зблизька
фігура Скорботного Христа в експозиції виставки “Скорботний Христос. Те, чого не видно” фото — Іван Станіславський
Жодні недоліки чи навіть означення “скорботний” у назві головного експоната проєкту не вплинули на кількість яскравих, позитивних емоцій та захоплених поглядів перших гостей виставки. Аби зробити якнайвдаліші фото скульптури люди довго юрмилися й чекали в імпровізованій черзі, дехто навіть наважувався на селфі.
— Не посміхайся, він же сумує з нами у кадрі, — каже гостя виставки до своєї подруги, обидві дивляться у фронтальну камеру смартфона, знімаючи селфі.
— Ні, я думаю, насправді він радіє, що вперше може так близько бачити усіх нас, а ми — його.
фігура Скорботного Христа в експозиції виставки “Скорботний Христос. Те, чого не видно” фото — Іван Станіславський
фігура Скорботного Христа в експозиції виставки “Скорботний Христос. Те, чого не видно” фото — Іван Станіславський
Раніше ми також писали про те, що Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького презентувала проєкт "Дивовижні воєнні біженці" у Музеї палацу Радзивіллів, що є відділом Національного художнього музею Литви. На виставці експонувалися шедеври західноєвропейського живопису XVI-XVIII ст. з музейної збірки. А впродовж літа-осені 2023 року у Кракові тривала виставка барокової скульптури українського скульптора Йоанна Ґеорґа Пінзеля. Більшість творів, які там експонувалися, — також з колекції Львівської національної галереї мистецтв.
Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest
Матеріал: Ія Степанюк