Search Results

Монтаж українського павільйону на Венеційський бієнале зараз саме у розпалі. На головному форумі сучасного мистецтва Україна представлятиме виставку “Плетіння сіток”. Її сформують чотири окремі артпроєкти, створені шістьма українськими мисткинями та митцями. Наскрізною темою усіх проєктів-учасників, залишається війна Росії проти України, її наслідки та впливи. фрагмент частково змонтованого Українського павільйону на Венеційській бієнале фото — Український павільйон на Венеційській бієнале Україна не має стаціонарного павільйону на теренах Венеційської бієнале. Цьогоріч наш проєкт, що називається "Плетіння сіток", буде представлений у просторі старої мотузкової фабрики Le Corderie di Arsenale, яку тепер всі називають просто Арсенале. Відповідно до творчого задуму кураторів Вікторії Бавикіної та Максима Горбацького, експозиція українського павільйону звертається до процесу плетіння маскувальних сіток як до метафори спільної дії, що одночасно дозволяє та допомагає емансипації кожного її учасника та має терапевтичний ефект. Мистецькі роботи, зібрані у павільйоні, покажуть глядачу різні спільні досвіди українців, шляхи переживання цих досвідів та можливості їх комунікації. "Ми думали про ключову метафору, яка б відображала Україну сьогодні. Українці об’єднуються: виходять на майдани, йдуть добровольцями в армію, збираються разом, аби плести камуфляжні сітки. Плетіння сіток — це процес який передбачає щось більше, ніж плетіння сітки для допомоги армії. Це визнання спільної дії як такої, що допомагає один одному і країні. Це не рішення, що йде зверху", — Вікторія Бавикіна та Максим Горбацький, куратори проєкту Основою експозиції українського павільйону стане архітектурна інсталяція Олександра Бурлаки “Робота”. Вона втілює українські традиційні практики домашнього ткацтва й складається з домотканих полотен, знайдених на різних платформах продажу вживаних речей. Інсталяція формує простір для трьох інших мистецьких проєктів: фільму Даніїла Ревковського та Андрія Рачинського “Цивільні. Вторгнення”, інсталяції Каті Бучацької “Щирі Вітання” та відеороботи “Comfort Work”  Андрія Достлєва та Лії Достлєвої. візуалізація архітектурної інсталяції Олександра Бурлаки “Робота”, виконаної з металу та домотканого полотна 1950-60х років зображення — Український павільйон на Венеційській бієнале монтаж архітектурної інсталяції Олександра Бурлаки “Робота”, що стане основою експозиції українського павільйону фото — Український павільйон на Венеційській бієнале фрагмент частково змонтованого Українського павільйону на Венеційській бієнале фото — Український павільйон на Венеційській бієнале Андрій Рачинський та Даніїл Ревковський працюють як творчий дует з 2012 року. На Венеційській бієнале вони представлять фільм “Цивільні. Вторгнення”, створений з архівних відео, знятих цивільними особами під час російського вторгнення в Україну. Сама відеоробота побудована за певним сценарієм розвитку подій: від розуміння, що почалося повномасштабне вторгнення, до відображення ризиків для цивільного населення під час бойових дій, моментів загибелі режисерів та мирних жителів. Зараз у соцмережах опубліковано тизер стрічки, повністю фільм буде демонструватися в українському павільйоні вже під час Венеційської бієнале. “Наш фільм — це зібрані з відкритих джерел архівні відео, зняті цивільним населенням під час вторгнення російської Армії до України. Ці відеозаписи показують досвід українців в умовах війни, і водночас ці відео являються доказами злочинів Росії”, — розповідає Андрій Рачинський. Для свого проєкту митці використовували практику пошуку матеріалів через алгоритми запитів у соціальних мережах. Шукали відео у TikTok, YouTube, Instagram, вводячи у пошук назви міст та містечок, інформацію про події в яких попередньо знаходили на карті ресурсу DeepState. Також користувалися ключовими словами, наприклад, “приліт”, “обстріл”, “поховання” тощо. “На нашу думку, те, що фіксується цивільними — це одне з найважливіших свідчень під час цієї війни. І це — дуже важливе розуміння для багатьох людей як і що відбувається під час цієї війни. Вони фільмують, як вони дізналися про війну, як вони виживають, фільмують свою смерть та те, що відбувається з людьми після смерті”, — каже Даніїл Ревковський. тизер фільму "Цивільні. Вторгнення" Андрія Рачинського та Даніїла Ревковського Андрій Достлєв та Лія Достлєва представлять на Венеційській бієнале відеороботи “Comfort Work”, що проблематизують стереотипні уявлення про українських біженців за кордоном. Митці запросили професійних європейських акторів, аби ті зіграли перед камерою українських біженок та біженців такими, якими їх хочуть бачити суспільства приймаючої країни. Перед цим Андрій та Лія проводили інтерв’ю з українками, а також запрошували на зйомки, щоб порадити акторам та акторкам, як краще зобразити той чи інший стереотип. “Головною цільовою авдиторією цих відео є саме європейські глядачі, які можуть побачити зручні для себе образи українок та українців”, — йдеться в описі проєкту. тизер "Comfort Work" Андрія Достлєва та Лії Достлєвої “Щирі вітання” — проєкт Каті Бучацької про переосмислення традицій привітань і побажань. Він створений у співпраці з 15 нейровідмінними митцями та мисткинями. “Цьогоріч вперше у Венеції Україна представить роботи 15 митців з аутизмом і синдромом Дауна. Всі вони також відвідають відкриття події. Це можливість заявити про себе як (про) сильних особистостей та авторів, які не потребують співчуття і яким є що сказати й артспільноті, й світові”, — кажуть організатори Українського павільйону. візуалізація експозиції проєкту "Щирі вітання" Каті Бучацької зображення — Український павільйон на Венеційській бієнале процес створення проєкту "Щирі вітання" фото — Олександр Попенко та Катя Бучацька / Український павільйон на Венеційській бієнале процес створення проєкту "Щирі вітання" фото — Олександр Попенко та Катя Бучацька / Український павільйон на Венеційській бієнале Працюючи з нейровідмінними митцями й мисткинями в умовах війни, Катя Бучацька звернула увагу на те, як змінилася звична їй мова, коли життя, до якого ми звикли, було зруйноване. Задаючи собі питання: "що можна побажати людині у бомбосховищі?", Бучацька звертається по допомогу до нейровідмінних митців з їхнім вільним використанням мовних форм. “Ми говорили: “Це – бомбічно”. У значенні “прекрасно”, —  починає опис  проєкту “Щирі вітання” Катя Бучацька, й розмірковує далі, — чи можливо, що абстрактні, сповнені повторів, поетичні та абсурдні побажання — це мова, що якнайкраще схоплює нову реальність?”. Над частиною робіт митці та мисткині працювали в художній студії "ательєнормально", а також через zoom та вдома. Деякі роботи створювалися навіть за кордоном, як, наприклад, листівки Євгена Голубенцева та щоденники Дарини Малюк. процес створення проєкту "Щирі вітання" фото — Український павільйон на Венеційській бієнале процес створення проєкту "Щирі вітання" фото — Український павільйон на Венеційській бієнале процес створення проєкту "Щирі вітання" фото — Український павільйон на Венеційській бієнале Під час роботи в "Майстерні можливостей", інклюзивній майстерні під керівництвом Ольги Шишлової, мисткиню зацікавило трактування мови нейровідмінними людьми. Завдяки регулярним онлайн-зустрічам з групою під час повномасштабного вторгнення художниця помітила, як нейровідмінні люди переосмислюють мовну реальність, змінюють кліше, вільно та/або гіперболізовано використовують їх, змінюють звичні форми комунікації. Так народилася ідея групового проєкту, що представлятиме роботи митців і мисткинь в різних медіа: відео, текстиль, папір, друк, фото, живопис тощо. Учасники проєкту “Щирі вітання”: Анастасія Аверіна, Георгій Алавердов, Ірина Голобородько, Євген Голубенцев, Олексій Денисенко, Влада Дика, Оля Жолобецька, Настя Кравчук, Дарина Малюк, Олексій Овдієнко, Артем Олійник, Валентин Радченко, Анна Сапон, Олександр Стешенко, Варя Шишлова. Асистенти проєкту: Катя Бучацька, Катерина Лібкінд, Валерія Тарасенко, Станіслав Туріна. 60-та Венеційська бієнале розпочне роботу 20 квітня й триватиме до 11 листопада. Цьогоріч на фестивалі працюватиме 90 національних павільйонів, а свої роботи експонуватимуть близько трьохсот мисткинь та митців. Тема бієнале — "Скрізь навколо чужинці" (Stranieri Ovunque / Foreigners Everywhere). Митцям запропонували порозмірковувати у своїх роботах про світ, в якому кожен або сам — чужинець, або так сприймає тих, хто є навколо. "Де б ви не були, куди б не рушили, ви завжди зіштовхнетеся з кимось, хто для вас буде чужинцем; вони є скрізь навколо нас", — пояснює свою ідею Адріано Педроза, куратор цьогорічної бієнале та очільник Художнього музею Сан-Паулу (Бразилія). Ми також писали про те, що зараз у Харкові вперше експонується проєкт “Фонтан виснаження” Павла Макова, який 2022 року, через 2 місяці після повномасштабного вторгнення Росії на територію України, показали у Павільйоні України на 59-й Венеційській бієнале. також читайте: ДРУЖБА НАРОДІВ — РОСІЯ НАДАСТЬ СВІЙ ПАВІЛЬЙОН ПІД ЧАС ВЕНЕЦІЙСЬКОЇ БІЄНАЛЕ БОЛІВІЇ Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest Матеріал: Ія Степанюк Підтримайте Естет Газету на платформі Patreon чи Buy me a Coffee. Ваші донати — додаткова та дуже важлива підтримка для нашого незалежного медіа.

У Київській картинній галереї до 12 травня триватиме виставка українського художника Анатолія Шматка "Простір фантазій". робота "Два світи" (2019) Анатолія Шматка в експозиції виставки "Простір фантазій" у Київській картинній галереї фото надане організаторами виставки Кольором і формою, картини Шматка завжди розповідають якусь історію. Бачимо фрагмент і поринаємо в атмосферу. Так само як у казках, фантазіях, снах, де магічне мислення домінує над об’єктивною реальністю. Як і Марія Примаченко у ХХ столітті, Шматок надихається природою, снами, новинами із зовнішнього світу. Образи виходять влучними, різнобарвними. З цими персонажами приємно було б поспілкуватися чи зустрічати їх іноді на вулиці. Анатолій Шматок народився у селі Лосинівка на Чернігівщині у 1966 році. У дитинстві мріяв стати дресирувальником циркових тварин, лісником, єгерем у заповіднику і художником. Старший брат Борис Шматок навчався у Львівській академії мистецтв, а от Анатолій не отримав професійної освіти. Малював завжди. 2011 року відбулося дві виставки митця. Групова "Космічна одіссея" у Мистецькому Арсеналі та персональна у Київській міській галереї мистецтв "Лавра". Третя виставка відбулася в Уельсі (Великобританія) у 2022 році. митець Анатолій Шматок на відкритті персональної виставки "Простір фантазій" у Київській картинній галереї фото надане організаторами виставки   робота "Патрік" (2022) Анатолія Шматка , фрагмент експозиції виставки "Простір фантазій" у Київській картинній галереї фото надане організаторами виставки  фрагмент експозиції виставки "Простір фантазій" Анатолія Шматка у Київській картинній галереї фото надане організаторами виставки  фрагмент експозиції виставки "Простір фантазій" Анатолія Шматка у Київській картинній галереї фото надане організаторами виставки  2023 року вийшов друком альбом "Мистецтво Анатолія Шматка. Український наїв ХХІ століття" , який зараз можна придбати у галереї. Видання двомовне — українською та англійською. Теперішня виставка вперше так повно презентує Шматка. Представлено понад тридцять робіт, переважно гуашшю та акрилом. Сам художник власні твори розділяє на чотири категорії, відповідно до сюжетів: архітектура, натюрморт, фігуратив, абстракція. Ці категорії, своєю чергою, ділить на дрібніші. Наприклад, до «архітектури» зараховує сюжети з українськими хатками, церквами та химерними спорудами, наприклад, хатками у вигляді грибів. Є й версії відомих сюжетів української народної картини («Юрій Змієборець», «Козак Мамай»). відвідувачка виставки роздивляється роботу "Мисливець" (2009) Анатолія Шматка фото надане організаторами виставки  робота Анатолія Шматка "Бобі" (2011) на передньому плані зліва , фрагмент експозиції виставки "Простір фантазій" у Київській картинній галереї фото надане організаторами виставки  фрагмент роботи "Два світи" (2019) Анатолія Шматка фото надане організаторами виставки фрагмент роботи Анатолія Шматка фото надане організаторами виставки фрагмент роботи "Блакитний вовк" (2010) Анатолія Шматка фото надане організаторами виставки Наприкінці квітня розповім про вплив наїву та народної картини на творчість Анатолія Шматка на спеціальній лекції. Чому зараз, коли у Києві виставок багато, як грибів після дощу, варто йти на Шматка? Тому що його мистецтво щире, яскраве і з гумором. Навіть доглядальниця залів у Київській картинній галереї сказала, що за час війни нічого подібного у них не виставлялося. також читайте: ВИДАНО НАЙБІЛЬШ ВИЧЕРПНИЙ АЛЬБОМ РОБІТ МАРІЇ ПРИМАЧЕНКО Підписуйтеся на наш телеграм-канал  Ukrainian Art Digest Матеріал: Катерина Лебедєва Підтримайте Естет Газету на платформі Patreon  чи Buy me a Coffee . Ваші донати — додаткова та дуже важлива підтримка для нашого незалежного медіа.

Через тридцять років після створення, діючий “Фонтан виснаження” Павла Макова вперше експонують у Харкові. Мистецький проєкт, який з’явився з малюнків на папері, з контексту Харкова 1990-х, з уважних прогулянок містом і спроб митця зафіксувати стан міської ментальності того часу, має довгу й цікаву історію. 2022 року, через 2 місяці після повномасштабного вторгнення Росії на територію України, перший завершений варіант "Фонтану" показали у Павільйоні України на 59-й Венеційській бієнале. фрагмент експозиції виставки "Фонтан виснаження 1994—2024" в ЄрмиловЦентрі фото — Вікторія Якименко / ЄрмиловЦентр З 1994 року по сьогодні "Фонтан" мав багато версій — від малюнків, офортів, книжок і незакінчених моделей до першого завершеного варіанту з підведеною всередину інсталяції водою у Павільйоні України на 59-й Венеційській бієнале (2022). Проєкт кураторського колективу Лізавети Герман, Марії Ланько та Бориса Філоненка отримав назву “Фонтан виснаження. Висока вода”. У Венеції "Фонтан" став образом виснаження на екологічному, політичному та культурному рівнях і відповідав на ритми води у каналах і лагуні Венеції, міста, яке, кажуть, йде під воду та оприявнює перебіг нового кліматичного режиму. Водночас війна повернула цю роботу в локальний вимір, до зв’язку з Харковом, виснаженим щоденними обстрілами російських ракет. Павло Маков і його “Фонтан виснаження. Висока вода” у Павільйоні України на 59-й Венеційській бієнале фото — Саша Маслов / Український павільйон на Венеційській бієнале фрагмент роботи “Фонтан виснаження. Висока вода” Павла Макова у Павільйоні України на 59-й Венеційській бієнале фото — Саша Маслов / Український павільйон на Венеційській бієнале На харківській виставці "Фонтан виснаження 1994—2024", що зараз експонується у ЄрмиловЦентрі, венеційський проєкт з історією Фонтану тримається в центрі експозиційного простору, а навколо нього розвивається історія іншого проєкту Павла Макова, що має назву "Абракадабра". "Абракадабра" — це серія-в-розвитку, робота над якою почалася 2019 року й триває досі. Вона об'єднує артоб'єкти, створені митцем ще до повномасштабного вторгнення (серед яких й диптих двох роз — Харківської рози й рози-вибуху) та роботи 2022–2024 років. відкриття виставки "Фонтан виснаження 1994—2024" в ЄрмиловЦентрі фото — Вікторія Якименко / ЄрмиловЦентр відкриття виставки "Фонтан виснаження 1994—2024" в ЄрмиловЦентрі фото — Вікторія Якименко / ЄрмиловЦентр відкриття виставки "Фонтан виснаження 1994—2024" в ЄрмиловЦентрі фото — Вікторія Якименко / ЄрмиловЦентр відкриття виставки "Фонтан виснаження 1994—2024" в ЄрмиловЦентрі фото — Вікторія Якименко / ЄрмиловЦентр Для цієї виставки у ЄрмиловЦентрі роботи надали Музей сучасного українського мистецтва Корсаків, колекціонер Павло Мартинов та сам митець. Проєкт триватиме до 29 червня. Раніше ми також писали про те, що Україна представила національний павільйон “From South to North” на Мальтійській бієнале — новій міжнародній виставці сучасного мистецтва у Європі. Там відвідувачі мають змогу побачити проєкт Алевтини Кахідзе, в якому мисткиня фокусується на темах деколонізації та пропрацювання імперського минулого. також читайте: ВИСТАВКА-ДОСЛІДЖЕННЯ ПРО АЛЛУ ГОРСЬКУ ВІДКРИЛАСЯ У КИЄВІ ЧЕРЕЗ 53 РОКИ ПІСЛЯ ВБИВСТВА МИСТКИНІ Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest Матеріал: Надія Батюк Підтримайте Естет Газету на платформі Patreon чи Buy me a Coffee. Ваші донати — додаткова та дуже важлива підтримка для нашого незалежного медіа.

На початку лютого Венеційська бієнале оприлюднила перелік митців-учасників та список національних павільйонів, які будуть брати участь у цьогорічному фестивалі. Росії у цьому списку не виявилося. Натомість Болівія вперше представлятиме свій проєкт на престижній локації Giardini, локації з адресою російського павільйону. фото - Alexandru Ionescu / Unsplash Під час пресконференції речник Венеційської бієнале підтвердив інформацію про те, що Росія не братиме участь у 60-й Венеційській бієнале, але не прокоментував чому саме. Зазначив лише, що про рішення не брати участь у цьогорічній Венеційській бієнале їм повідомило Міністерство культури Росії. “Важливо зазначити, що відповідно до процедури, рішення про участь або не участь — це рішення держави, а не Венеційської бієнале”, — зазначив речник під час пресконференції. Міністерство культури Росії наразі публічно ніяк не коментує відсутність представництва своєї держави на найбільшому у світі фестивалі культури та мистецтва. Росія не бере участь у бієнале вже другий фестиваль поспіль. Нагадаємо, що 27 лютого 2022 року, на третій день повномасштабного вторгнення Росії до України, і за 2 місяці до початку 59-ї Венеційської бієнале, митці Александра Сухарєва та Кіріл Савченков разом з куратором Раймундасом Малашайскаусом, які мали представляти Росію, відмовилися від участі та зняли з програми свій проєкт. Про таке рішення мистецько-кураторська група повідомила тоді у соцмережах. Про рішення Росії передати свій павільйон під час цьогорічної Венеційської бієнале Болівії стало відомо наприкінці березня зі статей у декількох італійських виданнях. “Культура може бути інструментом співпраці між народами та потужним геополітичним інструментом”, — йшлося зокрема у матеріалі видання Il Giornalle dell’arte. Ще одним інструментом співпраці між Росією та Болівією, крім культури, є розробка одних з найбагатших у світі родовищ літію. Таку тезу можна зустріти у багатьох публікаціях про передачу російського павільйону дружній південноамериканській державі. Вона надає додаткового контексту усій цій ситуації. Чутки про те, що Росія активно конкурує за доступ до покладів болівійського літію з Китаєм почали з’являтися вже давно. 2023 року Болівія таки підписала договір  про видобуток літію з Росатомом. Після цього у медіа почала з’являтися інформація про поглиблення співпраці між двома державами, зокрема про домовленості щодо спільних досліджень у сфері атомної енергетики. Президент Болівії був одним з перших серед лідерів держав, які привітали Путіна з “перемогою” на виборах, що відбулися у березні. Болівійський проєкт для цьогорічної бієнале називається “Дивлячись у майбутнє-минуле, ми крокуємо вперед” (Looking to the futurepast, we are treading forward). Курує проєкт Есперанза Гуевара, міністерка культури, деколонізації та депатріархалізації Болівії, комісар павільйону — Хуан Карлос Кордеро Ніна, віцепрем'єр держави. Проєкт об'єднає роботи 25 болівійських митців та представників низки інших південноамериканських країн, зокрема Перу й Бразилії. Павільйон Болівії має на меті показати глядачам, що ж саме означає офіційна назва держави — “Багатонаціональна Держава Болівія”, яку запровадили 2009 року. “Цього року павільйон Болівії отримав шанс бути представленим в Giardini, найпрестижнішій локації бієнале. Це стало можливим завдяки Російській Федерації, яка повірила у важливість, якість і зміст нашого проєкту”, — сказали організатори болівійського павільйону у коментарі італійському виданню Il Sole 24 Ore. павільйон Росії на Венеційській бієнале фото - La Biennale di Venezia Цьогоріч на Венеційській бієнале працюватиме 90 національних павільйонів, серед яких й український. Україна не має стаціонарного павільйону на теренах Венеційської бієнале. Наш проєкт буде представлений у просторі старої мотузкової фабрики (Le Corderie di Arsenale), яку тепер всі називають просто Арсенале. Павільйон України на ювілейній, 60-й, бієнале об'єднає шістьох митців та чотири артпроєкти. Виставка має назву "Плетіння сіток". Відповідно до творчого задуму кураторів (Вікторія Бавикіна та Максим Горбацький), проєкт звертається до метафори плетіння маскувальної сітки як спільної дії, що одночасно дозволяє та допомагає емансипації кожного її учасника. Мистецькі роботи, зібрані у павільйоні, покажуть глядачу різні спільні досвіди, шляхи переживання цих досвідів та можливості їх комунікації. Авторами проєктів павільйону стали Лія Достлєва й Андрій Достлєв, Олександр Бурлака, Катя Бучацька, Андрій Рачинський і Даніїл Ревковський. візуалізація частини українського павільйону на 60-й Венеційській бієнале фото — Український павільйон на Венеційській бієнале Іншою точкою присутності України на мапі Венеційської бієнале стане національний павільйон Польщі, де експонуватиметься проєкт української "Відкритої групи" (Юрій Білей, Павло Ковач, Антон Варга). За кілька тижнів до повномасштабного вторгнення Росії, Державна служба України з надзвичайних ситуацій почала розповсюджувати посібник про правила поводження в зоні бойових дій. Рекомендації були написані відповідно до того, який тип зброї застосовуватиметься ворогом. Розрізнити ці типи мешканцям мирних міст часто вдається лише за звучанням. Вони прислухаються до тиші, аби зрозуміти, чи існує загроза їхньому життю. У відеоінсталяції "Повторюйте за мною" переселенці, що тимчасово опинилися у притулку у Львові, згадують свій досвід війни, відтворюючи звуки зброї, які вони чули. Відео створене за принципом караоке. Це — наче методичка, за допомогою якої передається знання очевидців та жертв війни тим, хто досі не мав прямого контакту з війною. відеоінсталяція "Повторюйте за мною" на виставці у галереї Labirynt (Люблін, Польща) фото — Юрій Білей / Відкрита Група відеоінсталяція "Повторюйте за мною" на виставці у галереї Labirynt (Люблін, Польща) фото — Юрій Білей / Відкрита Група І на завершення про російський павільйон на Венеційській бієнале: його, на початку XX століття (час, коли Україна була частиною Російської імперії), збудували за кошти українського аграрного магната та мецената Богдана Ханенка. 2022 року цей факт став аргументом для адвокаційної кампанії щодо передачі російського павільйону Україні, яка наразі не досягла успіху. Детально про будівництво та "українське" фінансування цього об'єкта, а також про присутність на Венеціанській бієнале українських митців впродовж останнього століття ми розповідали в одному з епізодів нашого подкасту "Нотатки з мистецтва". Ми також писали про те, що зараз у Харкові вперше експонується проєкт “Фонтан виснаження” Павла Макова, який 2022 року, через 2 місяці після повномасштабного вторгнення Росії на територію України, показали у Павільйоні України на 59-й Венеційській бієнале. також читайте: ВІДНОВЛЮВАТИ МОЗАЇКУ “ПІДКОРЮВАЧІ КОСМОСУ” В ОКУПОВАНИЙ МАРІУПОЛЬ ПРИСЛАЛИ РЕСТАВРАТОРІВ З ЕРМІТАЖУ Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest Матеріал: Ія Степанюк Підтримайте Естет Газету на платформі Patreon чи Buy me a Coffee. Ваші донати — додаткова та дуже важлива підтримка для нашого незалежного медіа.

Благодійний онлайн аукціон “Гніздовський для Азову” львівська галерея Shum Art Gallery організувала в межах свого виставкового проєкту “Світи Близькі і Далекі”, на якому зараз експонується близько дев’яноста робіт знаного українсько-американського графіка Якова Гніздовського. фрагмент експозиції виставки “Світи Близькі і Далекі” в Shum Art Gallery фото - Shum Art Gallery Представлені на виставці твори створені митцем впродовж 1947-1985 років, здебільшого це — дереворити та лінорити. Експозиція доповнена рідкісним стародруком XVIII століття з рідного села Якова Гніздовського — Пилипче, Тернопільської області, а також афішами, екслібрисами та книжками, над оформленням яких художник працював протягом 1960-1980-х років. Яків Гніздовський (1915-1985), рятуючись від радянської окупації, емігрував спочатку до Європи, а згодом, 1949 року, до США, де й прожив решту життя. Малював олійними фарбами й темперою, займався гравюрою, ксилографією, скульптурою малих форм. Його спадщина складає сотні картин, а також понад триста гравюр. Дві картини митця — “Зимовий пейзаж” і “Соняшник” –  прикрашали кабінет президента США Джона Кеннеді у Білому домі. Окрім цього, художник виконав екслібрис, частина якого стала логотипом українознавчого інституту у Гарварді. фрагмент експозиції виставки “Світи Близькі і Далекі” в Shum Art Gallery фото — Естет Газета фрагмент експозиції виставки “Світи Близькі і Далекі” в Shum Art Gallery фото — Естет Газета У благодійному аукціоні беруть участь чотирнадцять унікальних лотів. Це — естампи Якова Гніздовського, які надала його родина. Станом на 2 квітня найвища ставка аукціону становить 4200 доларів США за лот “Зимовий сад”. Найбільше ставок під лотами “Перша українська церква в Америці” (зараз найвища ставка - 1500 доларів США) та “Ялини (ІІ)” (зараз найвища ставка - 2200 доларів США). Торги відбуваються онлайн. Аукціон триватиме до 7 квітня. Також на аукціоні представлено три спеціальні лоти-меморабілії від наших захисників, а саме дві фотокниги із розповідями та світлинами героїв полку “Азов” і прапор України з оригінальними підписами українських воїнів. принт-скрін з сайту, на якому триває благодійний аукціон робіт Якова Гніздовського Організатори мають на меті зібрати 2 мільйони гривень. Гроші долучать до збору Azov One на стаціонарну РЕБ систему для захисту особового складу від FPV та інших ворожих дронів. Подію організували завдяки підтримці родини Якова Гніздовського: дружини Стефанії Кузан-Гніздовської, доньки Міри Гніздовської та племінника дружини, митця — Івана Кузана. Окрім цього, відвідувачі галереї можуть підтримати збір, придбавши в Shum Art Gallery листівки із зображеннями робіт Якова Гніздовського. “Ми підбирали їх спільно з родиною художника, тож це особлива лімітована серія із семи листівок, із копірайтом фонду митця, кожна – з обмеженим тиражем (лише 200 штук). Благодійний внесок за листівку – від 100 гривень. Усі кошти відразу падають на нашу банку збору “ГНІЗДОВСЬКИЙ для АЗОВу”. Впевнені, що це буде гарна пам’ятка з нашої виставки, а також знак вашої підтримки для бійців 12-ї бригади спеціального призначення “Азов” НГУ”, – розповідають на Facebook-сторінці галереї. листівки з зображенням робіт Якова Гніздовського, які можна придбати в Shum Art Gallery та підтримати благодійний збір (фото 1-3) фото - Shum Art Gallery Раніше ми писали про те, що найдорожчий лот за всю історію благодійних аукціонів в Україні, картина Марії Примаченко “Квіти виросли коло четвертого блока”, у травні 2022 року пішла з молотка за пів мільйона доларів. Усі кошти передали на потреби ЗСУ. Іншу роботу Примаченко “Моя хата, моя правда” весною 2022 року виставив на продаж аукціонний дім de Pury в межах благодійного аукціону Венеційської бієнале. Картину продали за 110,000 Євро. Вторговані кошти передали на підтримку різних культурних ініціатив та інституцій в Україні. також читайте: МИСТЕЦТВО ПОШТОЮ — НОВИЙ БЛАГОДІЙНИЙ ДРОП МЕЙЛ-АРТУ ВІД UNDERGROUND POST Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest Матеріал: Надія Батюк Підтримайте Естет Газету на платформі Patreon чи Buy me a Coffee. Ваші донати — додаткова та дуже важлива підтримка для нашого незалежного медіа.

Підготували добірку виставкових проєктів, які добігають кінця вже цього тижня. Сподіваємося, наш арт гід фінісажами березня стане у пригоді, якщо саме зараз ви плануєте культурну програму на вікенд. гостя виставки The Collectyv/Колектив в NAMU фото — Євген Генсюровський/NAMU Виставковий календар першого місяця весни видався доволі щільним: велика виставка молодих художниць та художників у NAMU, роботи подружжя українських модерністів Маргіт та Романа Сельських з приватної збірки в Одеському національному художньому музеї, ретроспектива керамістки Неллі Ісупової, чия кераміка не залишить без посмішки жодного глядача, та ще кілька цікавих мистецьких проєктів, які радимо встигнути побачити. THE COLLECTYV/КОЛЕКТИВ Національний художній музей України (NAMU), Київ фрагмент експозиції виставки The Collectyv/Колектив в NAMU фото — Євген Генсюровський/NAMU Благодійна виставка  The Collectyv/Колектив представляє твори 16 сучасних українських художників та художниць. Це — незалежна група митців, які долучилися до програми “Спільнота” фонду “Рідні”, спрямованої на підтримку дітей-сиріт та дітей, що постраждали від російської агресії. Назвою "(the) Collectyv" організатори прагнули вшанувати українських митців минулого, які безжально переслідувалися радянською та царською владами й попри це творили мистецтво заради кращого майбутнього українського народу. "Однією з ключових цінностей проєкту є формування української культури майбутнього, адже підтримка та розвиток дітей — це шлях до того суспільства, якого ми прагнемо", — кажуть організатори. Виставка триватиме до 30 березня. СОНЦЕ ЗАХОДУ / SOL OCCIDENS. МАРГІТ ТА РОМАН СЕЛЬСЬКІ Одеський національний художній музей фрагмент експозиції виставки Романа та Марґіт Сельських "Сонце заходу / Sol Occidens" в Одеському національному художньому музеї фото — Одеський національний художній музей Виставка живопису Марґіт та Романа Сельських з колекції Едуарда Димшица повертає Одеський національний художній музей до магістралі виставкової діяльности, дослідження та експонування українського мистецтва. Завдяки унікальному життєвому досвіду  подружжя Сельських віднайшло власний неповторний мистецький стиль. Навчання у Парижі на початку 1930-х років на все життя збагатило їхню художню мову, а майстерні Фернана Леже, паризьке оточення Пабло Пікассо, багаторічне дослідження спадщини Барбізонської школи та доробку Поля Сезанна впливали на їхню творчість до кінця життя. Яскраве світло та кольори сонця заходу залишалися з мистцями навіть у найтемніші часи їхнього життя. "Вони були не тільки люблячою парою, але й творцями-однодумцями. Ці митці є одними з найзнаменитіших майстрів образотворчости не тільки на теренах галицького краю, але й в масштабах всієї національної культури", — зазначає Едуард Димшиц. Виставка триватиме до 31 березня. ПРОМІНЬ ВХОДИТЬ У ГРУНТ. НІКІТА КАДАН Voloshyn Gallery, Київ фрагмент експозиції виставки Нікіти Кадана “Промінь входить у ґрунт” в Voloshyn Gallery, фото - Voloshyn Gallery Нікіта Кадан – один з найпопулярніших художників свого покоління. Він брав участь у 56-й Венеційській бієнале та у паралельній програмі 59-ї Венеційської бієнале, мав персональні та групові виставки у відомих арт інституціях. У своїй практиці Кадан досліджує парадокси політики памʼяті. Художник звертається до питань зв'язку історії, культури та насилля. Зокрема, до українських травм та мінливих способів вписування їх в історію. “Промінь входить у ґрунт” – друга персональна виставка художника у Voloshyn Gallery. Представлений на виставці комплекс робіт (скульптури, малюнки вугіллям, живопис), створений у 2024 році та експонується вперше. Він тяжіє до події, що сталася 10 жовтня 2022 року у Києві, під час одного із найбільш масованих російських обстрілів території України. Одна з ракет тоді вибухнула на дитячому майданчику у парку ім. Тараса Шевченка, що розташований безпосередньо біля приміщення галереї. Виставка починається з роботи, що продовжує серію "Тінь на землі", розпочату автором у березні 2022 року, коли він знаходився у приміщенні галереї як у бомбосховищі й почав там працювати. Виставка триватиме до 31 березня. ПРОСТІР ЛЮБОВІ. НЕЛЛІ ІСУПОВА Національний музей декоративного мистецтва України, Київ "Вперед до перемоги", Неллі Ісупова фото — Національний музей декоративного мистецтва України На виставці представлено авторські твори кераміки з колекції музею та з приватної збірки художниці. Експозиція  проєкту — ретроспективна й демонструє усі творчі етапи діяльності мисткині. Творчість Неллі Ісупової втілює філософське ставлення до життя, сприйняття простору у яскравих, насичених добром і посмішкою, кольорах. Барвистий простір чудернацьких дерев, екзотичних квітів і фантазійних предметів населяють чарівні птахи та дивакуваті тварини. У ньому живуть добродушні люди та плавають дивні риби. Своїми творіннями авторка прагне допомогти людям відволіктися від проблем та заклопотаності й хоча б на деякий час викликати посмішку на їхньому обличчі. Виставка триватиме до 31 березня. СКОРБОТНИЙ ХРИСТОС. ТЕ, ЧОГО НЕ ВИДНО Музей Івана Георгія Пінзеля, Львів фігура Скорботного Христа, яка увінчувала купол каплиці Боїмів, в експозиції виставки “Скорботний Христос. Те, чого не видно” фото — Іван Станіславський Два роки тому Скорботний Христос вперше за понад чотири століття "спустився" з купола каплиці Боїмів, аби отримати фахову допомогу реставраторів. Минуло багато місяців кропіткої роботи науковців та дослідників, була довга евакуація пам'ятки до Польщі й повернення до рідного Львова напередодні Різдва 2023 року. І ось зараз відреставровану фігуру, вкрай детально і з абсолютно неможливих досі ракурсів, можна оглянути на виставці “Скорботний Христос. Те, чого не видно” у Музеї Івана Георгія Пінзеля. Виставка триватиме до кінця березня (музей працює у п’ятницю та суботу). ПАМ’ЯТЬ РОДУ. МАРІУПОЛЬ 1970-80-Х РОКІВ НА ФОТОГРАФІЯХ З СІМЕЙНИХ АЛЬБОМІВ Львівський муніципальний мистецький центр експозиція фотопроєкту "Пам'ять роду. Маріуполь 70-80-х років на фотографіях з сімейних альбомів" у Львівському муніципальному мистецькому центрі фото — Іван Станіславський Проєкт фотографа та дослідника монументального мистецтва Івана Станіславського. Іван жив у Маріуполі, писав про рідне місто і показував світові унікальні місцеві твори монументального мистецтва. Автор книги “Всі відтінки маріупольських мозаїк” та документального проєкту  “Маріуполь монументальний”. Фотопроєкт “Пам’ять роду” спрямований на збереження історії Маріуполя, досліджуючи місто через призму особистих переживань. Завдяки аматорським світлинам, зібраним у сімейних альбомах, ми маємо можливість відкрити для себе різноманітні історії, події та емоції, що визначали життя людей багато років тому. Ці знімки чудово передають атмосферу того часу відображаючи деталі побуту, моду та взаємодії людей. В експозицію увійшли світлини з кількох родинних архівів (в тому числі й з  особистого альбому автора) зроблені в період 1970-80-х років. Виставка триватиме до 31 березня. ЖИВОПИС ТА РИСУНОК ПОДРУЖЖЯ НІНИ ТА СЕРГІЯ РЕЗНІЧЕНКІВ Галерея “Зелена канапа”, Львів фрагмент експозиції виставки живопису та рисунку подружжя Резніченків у галереї "Зелена канапа" фото — галерея "Зелена канапа" Напівабстрактні квіти, жіночі портрети та інтер’єри, що перетікають у живописні нагромадження тканин і розчиняються у фоні як у піні морській; “смачне місиво” олійної фарби з пастозним мазком та патьоками, структурна й тональна амплітудність, кольоровий контраст — так малярство Резніченків описують організатори  виставки. Виставка триватиме до 31 березня. Також читайте про, ймовірно, найгучніший вернісаж цієї весни — ретроспективну виставку "Алла Горська. Боривітер". Проєкт відкрився минулого тижня в Українському домі у Києві. Експозиція займає одразу 2 поверхи виставкового простору й представляє відвідувачам понад 100 творів: живопис, графіка, ескізи монументальних робіт з музейних і приватних колекцій; інсталяція сучасних художників Олексія Сая і Миколи Марусика, створена за мотивами вітража "Шевченко. Мати". також читайте: ВАРШАВСЬКИЙ МУЗЕЙ СУЧАСНОГО МИСТЕЦТВА ПЕРЕНІС ВІДКРИТТЯ ВИСТАВКИ МАРІЇ ПРИМАЧЕНКО Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest Матеріал: Надія Батюк Підтримайте Естет Газету на платформі Patreon чи Buy me a Coffee. Ваші донати — додаткова та дуже важлива підтримка для нашого незалежного медіа.

У Музеї сучасного мистецтва FeliX Art & Eco Museum у Дрогенбосі (Бельгія) відбулося відкриття виставки “Футуромарення: Україна і авангард”. Основою експозиції стали дослідження в межах проєкту “Футуромарення”, реалізованого Мистецьким арсеналом у 2021-2022 роках. фрагмент експозиції виставки “Футуромарення: Україна і авангард” в FeliX Art & Eco Museum (Бельгія), фото — Лєра Гуєвська, Мистецький арсенал На виставці представили 100 оригінальних творів живопису та графіки, серед них роботи знаних українських митців Давида Бурлюка, Олександри Екстер, Вадима Меллера, Віктора Пальмова та Василя Єрмилова. Експозицію доповнили документальними матеріалами та відеоінсталяціями “Поезомалярство” та “Наші 1920-ті розстріляні у 2020-ті”. Куратори проєкту —  Ольга Мельник, Ігор Оксаметний, за участі Вікторії Величко. Дизайн експозиції створила Лєра Гуєвська, артдиректорка Мистецького арсеналу, а графічний дизайн — Костянтин Марценківський. Співкуратори виставки прагнули описати мистецьку візію майбутнього, що була народжена на українському історичному ґрунті 1910-1920-х років, у контексті сучасних подій. Зокрема особливий наголос був зроблений на "запозичення" мистецьких практик авангарду російською культурою, а також на наслідках російської збройної агресії для культурної спадщини України. Фрагмент експозиції виставки “Футуромарення: Україна і авангард” в FeliX Art & Eco Museum (Бельгія), фото — Лєра Гуєвська, Мистецький арсенал фрагмент експозиції виставки “Футуромарення: Україна і авангард” в FeliX Art & Eco Museum (Бельгія), фото — Лєра Гуєвська, Мистецький арсенал фрагмент експозиції виставки “Футуромарення: Україна і авангард” в FeliX Art & Eco Museum (Бельгія), фото — Лєра Гуєвська, Мистецький арсенал ““Футуромарення” масштабується, змінюється, але залишається розповіддю про Україну", — Ольга Мельник, співкураторка виставки "Відтепер ми маємо низку підпроєктів: в Мистецькому арсеналі —  у Києві, в KUMU — в Естонії, а тепер й у FeliX Art & Eco Museum — у Бельгії. Передусім тішимось, що від сьогодні 100 мистецьких творів, які представлені в експозиції, будуть недосяжні для російських ракет. Серед них представлені знані імена: Казимир Малевич, Олександра Екстер, які асоціюються із так званою великою російською культурою. Але ця велич значною мірою ґрунтується на апропрійованій спадщині колонізованих територій, адже впродовж століть Росія привласнювала найкраще, створюючи фейк про власну велич. Сьогодні ми намагаємось деконструювати ці міфи, аби українська культура набула суб'єктності в європейському інтелектуальному просторі”, — коментує Ольга Мельник, співкураторка виставки. Нагадаємо, що торік весною виставка "Футуромарення: Україна і авангард" відкрилася у Художньому музеї столиці Естонії й тривала там близько пів року. Спеціально до своєї виставки бельгійський музей FeliX Art & Eco Museum надрукував лімітований наклад каталогу “Футуромарення”, який був підготований раніше в межах київського проєкту. Він містить публікації знаних українських і закордонних дослідників футуризму. розворот видання "Футуромарення. Міждисциплінарний проєкт: дослідження, виставка, каталог", зображення — Мистецький арсенал розворот видання "Футуромарення. Міждисциплінарний проєкт: дослідження, виставка, каталог", зображення — Мистецький арсенал Електронну версію видання вже зараз можуть погортати усі охочі, адже минулого року “Мистецький арсенал” виклав у вільний доступ цілу серію своїх каталогів. Крім “Футуромарення. Міждисциплінарний проєкт: дослідження, виставка, каталог”, можна також вільно оглянути каталоги виставок “Бойчукізм. Проєкт Великого стилю”, “Курбас: Нові світи”, “Параска Плитка-Горицвіт. Подолання гравітації”, “Відбиток. Українська друкована графіка XX-XXI століть” та інші. також читайте: ВАРШАВСЬКИЙ МУЗЕЙ СУЧАСНОГО МИСТЕЦТВА ПЕРЕНІС ВІДКРИТТЯ ВИСТАВКИ МАРІЇ ПРИМАЧЕНКО Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest Матеріал: Надія Батюк Підтримайте Естет Газету на платформі Patreon чи Buy me a Coffee. Ваші донати — додаткова та дуже важлива підтримка для нашого незалежного медіа.

Вчорашній ранковий ракетний удар по столиці зруйнував частину будівлі Київської державної академії декоративно-прикладного мистецтва імені Михайла Бойчука. Внаслідок удару постраждала співробітниця навчального закладу, під завалами опинилося багато мистецьких робіт викладачів та студентів академії, деякі з них — безповоротно знищено. зруйновані приміщення Академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука внаслідок ракетної атаки по Києву 25 березня фото — МКІП Зараз відомо про двох постраждалих, серед яких завідувачка лабораторії кафедри монументального і станкового живопису Академії, її госпіталізували до найближчої лікарні. Вщент зруйновано спортивну залу, конгрес-хол та виставковий центр Академії. Пошкоджено декілька аудиторій та приміщення кафедр. Про це повідомив Ростислав Карандєєв, в. о. міністра культури та інформаційної політики України. "Сигнал повітряної тривоги був увімкнений за декілька секунд до перших вибухів, тому студенти та викладачі не встигли оперативно спуститися до укриття. На щастя, уламки потрапили у сусідні приміщення, де не було людей", — зазначив Ростислав Карандєєв. зруйновані приміщення Академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука внаслідок ракетної атаки по Києву 25 березня фото — МКІП Вранці 25 березня Росія завдала удару по Києву двома своїми найновішими балістичними ракетами, повідомили у профільному виданні Defense Express. Уламки збитих ракет впали одразу у кількох районах Києва, зокрема й у Печерському, де розташована Академія. Художні майстерні Академії розташовані вглибині споруди, а влучання відбулося у частину, де знаходяться приміщення для масових подій. На щастя, у понеділок вранці ніяких івентів там заплановано не було, ймовірно, саме тому вдалося уникнути людських жертв. В МКІП повідомили, що розбір завалів на території Академії триватиме ще деякий час, тому важко зараз говорити про обсяг пошкоджень та завданих збитків. зруйновані приміщення Академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука внаслідок ракетної атаки по Києву 25 березня фото — МКІП Хоча формальна дата заснування Київської державної академії декоративно-прикладного мистецтва імені Михайла Бойчука - 1999 рік, історія цього навчального закладу бере свій початок у 1938 році. До заснування та розвитку Академії причетні видатні діячі української культури та мистецтва, зокрема Марфа Тимченко, Марія Примаченко, Сергій Колос, Микола Рокицький, Іван Гончар, Тетяна Пата та багато інших. "Знищено архіви дипломних робіт та архіви кафедри живопису. Зруйновано Музей культурної спадщини Михайла Бойчука, в якому зберігалися інформаційні стенди про школу бойчуківців", — повідомила вчора надвечір Олена Осадча, ректорка Академії імені Бойчука. У конгрес-холі Академії якраз тривала виставка "Українська жінка в полум’ї війни", на якій були представлені творчі роботи викладачів і студентів. Проєкт був присвячений черговій річниці повномасштабного вторгнення. "На жаль, всі твори (з виставки - ред.) знищено", — повідомила пані Осадча. роботи Каті Лісової з серії "Сила пам'яті" роботи Каті Лісової з серії "Сила пам'яті" в експозиції виставки "Українська жінка в полум’ї війни", що тривала в Академії імені Бойчука фото — Катя Лісова "Дуже символічно, що перша робота з моєї серії "Сила пам'яті", яка була на виставці в конгрес-холі Академії, з'явилася у березні 2022 року, на початку широкомасштабного вторгнення", — розповідає Катя Лісова, мисткиня та викладач Академії імені Михайла Бойчука. — Спочатку це був цифровий колаж, який я згодом почала вишивати. Роботи цієї серії — це текстиль з вишивкою. Вони, на жаль, зараз десь під завалами, втрачені". Мистецтво, як відомо, завжди гостро й оперативно реагує на драматичні історичні події. Вже за кілька годин після того, як стало відомо про руйнування будівлі Академії імені Михайла Бойчука, митець Михайло Скоп (#NEIVANMADE) опублікував гостру артреакцію на цю подію. Great Russian Cuture, #NEIVANMADE (цифрова ксилографія), 2024 "Great Russian Culture я зробив під враженням від зруйнованої Академії. Ця подія відображає те, як впродовж поколінь українська культура знищується та обкрадається", — розповів у коментарі нашому виданню Михайло Скоп. Він пояснює, що головний герой його роботи — Митець, наприклад, Михайло Бойчук чи Алла Горська, чи Федір Кричевський, чи Олександр Мурашко, Ярослава Музика або Стефанія Шабатура. "Один із сотень відомих і тисяч забутих. Тих, які були розстріляні та закатовані, тих, які страждали у засланні і яким просто заборонили творити. Тобто — існувати", — каже Михайло. Але у роботі криється й інший зміст. "Прометей знову оживає і знову сміється, — пояснює художник. — І намальована яблуня, яка стала символом усіх Бойчукістів, знову й знову розквітає, і плід приносить щедро. Живому началу тут протиставляються бездушні іржаві ракети, сталеві монстри, що з лютою ненавистю випалюють все живе — це те, що ховається під слоганами про велич російської культури, яка є лише збіркою вкраденого, понівеченого і перефарбованого. Та попри лицемірність катів, руйнацію і немислимі жахіття я знаю, що світло буде сяяти й темрява його не огорне". Згідно з інформацією оприлюдненою Міністерством культури та інформаційної політики України, станом на 25 лютого 2024 року пошкоджень чи руйнувань через російську агресію зазнали 1946 об'єктів культурної інфраструктури, це без урахування окремих пам'яток культурної спадщини. Найбільших втрат та збитків зазнали об'єкти в Донецькій, Харківській, Херсонській, Київській, Миколаївській, Луганській та Запорізькій областях. Точну фіксацію усіх злочинів росіян проти української культурної спадщини та її порятунок унеможливлює те, що частини деяких областей перебувають під окупацією. Нагадаємо, що у листопаді 2023 року внаслідок ракетного удару по центру Одеси було пошкоджено Одеський національний художній музей, а у грудні Херсонський художній музей, вже втретє, зазнав ворожого обстрілу. ОНОВЛЕНО: вранці 26 березня стало відомо, що 2 роботи Каті Лісової з серії "Сила пам'яті" дістали з-під завалів. "Дивом вціліли. Дяка працівникам з ДСНС", — написала мисткиня. врятовані з-під завалів Академії імені Бойчука роботи Каті Лісової з серії "Сила пам'яті" фото — Катя Лісова також читайте: ЮНЕСКО ГОТУЄ ФАХІВЦІВ ДЛЯ БОРОТЬБИ З "ЧОРНИМ" ТРАФІКОМ УКРАЇНСЬКИХ ТВОРІВ МИСТЕЦТВА Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest Матеріал: Ія Степанюк Підтримайте Естет Газету на платформі Patreon чи Buy me a Coffee. Ваші донати — додаткова та дуже важлива підтримка для нашого незалежного медіа.

Після двох років реставраційних робіт, на купол криниці львівського монастиря бернардинів повернулася фігура Яна з Дуклі. Про це повідомили у польському Національному інституті “Полоніка”. Скульптура Святого, якого називають покровителем Львова, прикрашала монастирську криницю з XVIII століття. відреставровану фігуру Святого Яна з Дуклі повертають на купол криниці львівського монастиря бернардинів фото — Національний інститут “Полоніка” 2022 року, в межах програми захисту історичних об’єктів Львова від можливих руйнувань внаслідок воєнних дій, фігуру святого Яна з Дуклі демонтували з купола колодязя та перевезли до сховища. Упродовж двох років фахівці польського Національного інституту “Полоніка”, наукової установи, яка займається захистом матеріальної культурної спадщини, розташованої за межами сучасних кордонів Польщі, проводили реставрацію, щоб відновити та зберегти скульптуру. Фігура виготовлена з цинку та порожня всередині. Голову святого Яна з Дуклі прикрашає німб зі сталі. Реставратори зазначили, що металева опорна конструкція скульптури добре збереглася й вимагала лише очищення від нашарувань та бруду, а також застосування антикорозійного захисту. Усе це допоможе зберегти об’єкт. відреставровану фігуру Святого Яна з Дуклі повертають на купол криниці львівського монастиря бернардинів фото — Національний інститут “Полоніка” відреставровану фігуру Святого Яна з Дуклі повертають на купол криниці львівського монастиря бернардинів фото — Національний інститут “Полоніка” Під час проведення досліджень на поверхні скульптури знайшли залишки олова, свинцю і міді, що, ймовірно, були додані під час попереднього ремонту. Окрім цього виявили, що раніше фігура була повністю позолоченою. Тому під час реставраційних робіт її повернули до історичного вигляду. Відновленням скульптури займався львівський фахівець Тарас Олещук. відреставрована фігура Святого Яна з Дуклі фото — Національний інститут “Полоніка” Яна з Дуклі називають покровителем Львова. Історики припускають, що він народився 1414 року в південній частині містечка Дукля (Польща) у родині заможних міщан. Після навчання у Кракові та життя самітника, вступив до Ордену францисканців. У 1463 році перейшов до новозакладеного у Львові монастиря бернардинів, де виконував обов’язки проповідника і сповідальника до самої смерті. Віряни полюбили Яна за простоту та близькість до народу. Папою Климентом XII його нарекли патроном Польщі, Литви й Русі. З 1948 року розпочався процес канонізації святого, який здійснив папа Іван Павло II у 1997 році. криниця львівського монастиря бернардинів фото — Національний інститут “Полоніка” Раніше ми також писали про те, що після кількарічної складної реставрації, яка виконувалася у Польщі, до Львова повернулася фігура Скорботного Христа з купола каплиці Боїмів. Реставраційні та консерваційні роботи також виконував Національний інститут “Полоніка”. Відреставровану скульптуру, вкрай детально і з абсолютно неможливих досі ракурсів, зараз можна оглянути на виставці “Скорботний Христос. Те, чого не видно” у Музеї Івана Георгія Пінзеля. Організатори зазначають, що виставка триватиме до кінця березня. Повернення фігури на її історичне місце — купол каплиці Боїмів, ймовірно, відбудеться вже після війни. також читайте: "ТВОРИ МИСТЕЦТВА ЯК ЯКАСЬ ПРАВДА". РЕСТАВРАТОР ПРО ТЕ, ЯК РЯТУВАТИ КУЛЬТУРНУ СПАДЩИНУ ПІД ЧАС ВІЙНИ Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest Матеріал: Надія Батюк Підтримайте Естет Газету на платформі Patreon чи Buy me a Coffee. Ваші донати — додаткова та дуже важлива підтримка для нашого незалежного медіа.

На двох поверхах Українського дому у Києві до 28 квітня триватиме ретроспективна виставка «Алла Горська. Боривітер». Представлено понад 100 творів: живопис, графіка, ескізи монументальних робіт з музейних і приватних колекцій; інсталяція сучасних художників Олексія Сая і Миколи Марусика, створена за мотивами вітража «Шевченко. Мати». панно з тканини, стилізоване під знамениту мозаїку Алли Горської «Боривітер» в експозиції виставки фото — Національний центр «Український Дім» Зустрічає відвідувачів панно з тканини, стилізоване під знамениту мозаїку «Боривітер». Ця мозаїка і «Дерево життя» донедавна були перлинами маріупольського зібрання монументалістики. Мозаїки у Маріуполі, в ресторані «Україна» знищені російськими окупантами у 2022 році. Створила їх Горська з групою співавторів Віктором Зарецьким, Галиною Зубченко, Борисом Плаксієм, Григорієм Пришедько наприкінці 1960-х років. Творчості Алли Горської у царині монументального мистецтва присвячена зала праворуч від входу, зала ліворуч оповідає про театральні експерименти мисткині. Над мозаїками Горська працювала з 1963 до 1969 року переважно у співавторстві (лише одну роботу у селі в Черкаській області виконала самостійно). Більшість робіт потрапила під окупацію ще 2014 року, а от, наприклад, панно «Вітер» на ресторані «Вітряк» у Києві збереглося. Поки метро в напрямку Теремків ремонтується, на виставці можна помилуватися ескізом цього панно. Представлені й яскраві ескізи творів у Краснодоні (нині Сорокине) Луганської області. Ескіз мозаїки «Вугільна квітка» виконано на ДСП і належить приватному зібранню. панно з тканини, стилізоване під знамениту мозаїку Алли Горської «Боривітер» та інсталяція сучасних художників Олексія Сая і Миколи Марусика, створена за мотивами вітража «Шевченко. Мати» фото — Катерина Лебедєва інсталяція сучасних художників Олексія Сая і Миколи Марусика, створена за мотивами вітража «Шевченко. Мати» фото — Національний центр «Український Дім» відвідувачі вернісажу виставки «Алла Горська. Боривітер» фото — Національний центр «Український Дім» Алла Горська брала активну участь в театральному житті Києва, зокрема займалася сценографією вистав Леся Танюка  (1938—2016). «Для Алли не існувало у театрі дрібниць, — наведено спогади режисера. — Вона була справжній майстер сцени. «Слухайте! — захоплювалась вона на генеральних пробах. — Та ж тут можна малювати світлом, розумієте? Малювати темрявою, дощем, хмарами! Це ж геніально — плинний об’єм! Куди к бісу скульптурі! А кольори? Таких у житті не вигадаєш!» У залі ліворуч від входу, яка присвячена Горській і театру, привертають увагу колядницький мішок з Музею шістдесятництва і дерев'яна маска з колекції художника Володимира Прядки. З ними інтелігенція відроджувала традиції, ризикуючи за саме лише колядування втратити свободу чи навіть життя. колядницький мішок та дерев'яна маска, з якими інтелігенція відроджувала традиції колядування у 1960-х рр., фрагмент експозиції виставки «Алла Горська. Боривітер» фото — Катерина Лебедєва театральні ескізи Анатолія Петрицького (фото 1), твори бойчукіста Олександра Саєнка та Алли Горської (фото 2), фрагменти експозиції виставки «Алла Горська. Боривітер» фото — Катерина Лебедєва твори Алли Горської з експозиції виставки «Алла Горська. Боривітер»: «Блакитний сопілкар» (фото 1), твір присвячений Василю Симоненку з зображенням тризуба (фото 2), портрет Бориса Антоненка-Давидова (фото 3), «Козак Мамай» та «Мапа України» (фото 4) фото — Катерина Лебедєва Експозиція «Алла Горська. Боривітер» продовжується на другому поверсі Українського дому. Тут можна дізнатися про джерела натхнення Горської та її тусовку. Кілька театральних ескізів Анатолія Петрицького розміщено поряд з творами бойчукістів Сергія Колоса та Олександра Саєнка; представлено по одній роботі Марії Примаченко та Ганни Собачко-Шостак. Є, на що подивитися! Алла Горська портретувала своїх сучасників Василя Стуса, Івана Світличного, Ліну Костенко, Івана Драча (його портрет надав Національний музей літератури України) та інших. На одному з творів, присвячених поету Василю Симоненку (1935—1963), зображено тризуб. За подібні прояви національної свідомості, як і за колядування, радянська влада карала людей. Покарання не оминуло і Горську. фрагмент експозиції виставки «Алла Горська. Боривітер» фото — Національний центр «Український Дім» фрагмент експозиції виставки «Алла Горська. Боривітер» фото — Національний центр «Український Дім» фрагмент експозиції виставки «Алла Горська. Боривітер» фото — Національний центр «Український Дім» Зала праворуч на другому поверсі присвячена вбивству Алли Олександрівни. 28 листопада 1970 року жінка вийшла зі своєї київської квартири та вирушила до Василькова, аби забрати у свекра Івана Зарецького швейну машинку «Зінгер». Тіло Горської знайшли через три дні у льоху будинка свекра, а наступного дня на залізничних коліях знайшли й тіло самого свекра. На виставці представлені копії документів з архіву КДБ про цю жахливу пригоду, які, на жаль, не розкривають причини злочину. Вбивство Горської завжди залишатиметься найбільш загадковою подією в історії українського мистецтва ХХ століття. До речі, хочете посміятися крізь сльози? «По Киеву и всей Украине распространялись слухи о существовании террористической бандеровской организации, руководимой западными спецслужбами. Одним из руководителей этой организации называли Горскую», — написано у російській вікіпедії. Ані кроку без бандерівців! зала присвячена вбивству Алли Горської, фрагмент експозиції виставки «Алла Горська. Боривітер» фото — Національний центр «Український Дім» Навпроти зали про вбивство — зала про Биківнянську трагедію. Тут розміщено навіть стенд із ґудзиками жертв масових поховань. Одна з кураторок ледь не розплакалася, розповідаючи про це. Куратори виставки-дослідження — Олена Грозовська, Михайло Кулівник, Катерина Лісова (усі вони є співробітниками артфундації «Дукат») і Тетяна Волошина, — виконали трудомістку і важливу роботу, зібравши усі збережені твори Алли Горської в одному просторі, ще й під час війни. стенд із ґудзиками жертв масових поховань в Биківні, фрагмент експозиції виставки «Алла Горська. Боривітер» фото — Катерина Лебедєва зала про Биківнянську трагедію, фрагмент експозиції виставки «Алла Горська. Боривітер» фото — Катерина Лебедєва Енергія мистецтва шістдесятників має підтримати нас, живих і травмованих війною. Що сказали б Алла Олександрівна, якби опинилася у 2024 році? Дізналася б, що її мозаїки знищені, а українські міста, де вони були, досі окуповані росією. «Борітеся — поборете», — сказала б Алла Горська. також читайте: «ДЕРЕВО ЖИТТЯ ЗНАЙШЛИ!» ОПОВІДЬ ЛЮДМИЛИ ОГНЄВОЇ ПРО ПОШУКИ ТА ПОРЯТУНОК МОЗАЇКИ АЛЛИ ГОРСЬКОЇ Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest Матеріал: Катерина Лебедєва Підтримайте Естет Газету на платформі Patreon чи Buy me a Coffee. Ваші донати — додаткова та дуже важлива підтримка для нашого незалежного медіа.

Живопису Олекси Новаківського притаманні прометеївський бунт, переможна боротьба волі до життя і драматизм людського призначення. У його роботах відобразився приголомшливо напружений і сповнений драматичного пафосу, гіркоти й любові діалог митця з життям. У день народження українського символіста та експресіоніста розповідаємо про його знакові роботи. фрагмент роботи «Автопортрет з букетом квітів», 1933 р. власність родини Новаківських Мала батьківщина Олекси Новаківського — мальовниче Східне Поділля. Він народився 14 березня 1872 року у селі Ободівка, що на Вінниччині. Його дитинство минало серед безкраїх, незайманих лісів, у тісному спілкуванні з місцевими селянами. Художнє ремесло Новаківський почав опановувати в Одесі, потім поїхав на навчання до Краківської академії мистецтв. 1911 року виставку робіт Олекси Новаківського у Кракові відвідав Андрей Шептицький. Його вразив самобутній талант художника, і митрополит запросив Новаківського переїхати до Львова, запропонувавши йому стипендію та утримання. Олекса Новаківський прийняв запрошення і 1913 року разом з сім’єю оселився у віллі Яна Стики (на вулиці Листопадового Чину, 11, зараз там розташований Художньо-меморіальний музей митця). Львівський період був часом найбільшого розквіту мистецтва художника. Саме тоді з-під пензля Олекси Новаківського з’являються його найвідоміші твори, що не перестають викликати захоплення у шанувальників українського мистецтва. ПРОБУДЖЕННЯ НА ТЛІ РОЗП'ЯТТЯ, 1914 р. Робота належить до ранніх варіантів важливої для художника теми, яка хвилювала його творчу уяву впродовж багатьох років. В образі юної крилатої дівчини, що потягується від сну на тлі мотиву розп’яття, художник втілює свої пророчі роздуми про долю України. Мотив Розп’яття тут символізує драматизм історичної долі українського народу й водночас ніби натякає на божественне заступництво над ним. Цікавим є той факт, що моделлю для цього твору, як і для багатьох інших робіт Новаківського, була його майбутня дружина Анна-Марія Пальмовська. Олекса Новаківський, “Пробудження на тлі розп'яття”, 1914 р. ВТРАЧЕНІ НАДІЇ (ВИЗВОЛЕННЯ), 1903-1908 рр. Цей твір, попри нібито автобіографічність сюжету й властивий ранньому періоду творчості художника реалізм, має винятково символіко-алегоричний характер. Митець зобразив себе й свою наречену Анну-Марію в момент розпачу — над домовиною дитини. Але діти у митця ніколи не помирали. Новаківський зображає на полотні цілком уявну ситуацію, у якій найповніше розкривається велич і трагізм людського призначення. Олекса Новаківський, “Втрачені надії” (“Визволення”), 1903-1908 рр. ЮР ПРИ ЗАХОДІ СОНЦЯ, 1923 р. Величний краєвид Святоюрської гори у Львові, увінчаної храмом святого Юра (його художник мав змогу щодня бачити з вікон своєї майстерні) постійно хвилював уяву Олекси Новаківського. Митець малював цей львівський мотив у безлічі пленерних етюдів за різного освітлення, у різні пори дня й року. З часом цей образ набував в уяві художника все більш багатозначного звучання. “Юр при заході сонця” належить до ранніх етюдів цієї серії. Олекса Новаківський, “Юр при заході сонця”, 1923 р. ДОВБУШ — ВОЛОДАР ГІР, 1931 р. Ця пізня робота є яскравим продовженням героїко-патріотичної тематики у творчості Олекси Новаківського. В образі легендарного народного месника Гуцульщини художник звеличує нескорений, волелюбний дух українського народу. У композиції виразно видно особливості пізнього експресіоністичного почерку Олекси Новаківського початку 1930-х рр., коли в його творах з’являється потужна динаміка нервового мазка та містичне горіння гарячих, інтенсивних барв. Олекса Новаківський, “Довбуш — володар гір”, 1931 р. ДЗВІНКА, 1930-1931 рр. Доповнює тему Олекси Довбуша робота “Дзвінка” — поетичний образ легендарної гуцульської красуні, коханої народного борця та винуватиці його загибелі. В уяві Новаківського цей образ із легенди перетворюється на уособлення звабливої й водночас зрадливої краси життя. Олекса Новаківський, “Дзвінка”, 1930-1931 рр. ЛЕДА КЛАСИЧНА, кінець 1920-тих рр. На твір художника надихнув сюжет античного міфу про любовний зв’язок Леди з грецьким богом Зевсом, що, зачарований вродою жінки, з’являвся до неї в образи лебедя. Новаківський творчо сформувався на початку XX ст. в літературно-мистецькому середовищі Кракова, де на той час еротичні мотиви були предметом особливого зацікавлення з боку художників, поетів, літераторів та філософів. В образній інтерпретації “Леди” Олекса Новаківський ніби перегукується з популярними в роки його молодості філософськими ідеями Артура Шопенгауера, трактуючи еротичний мотив як спалах у ланцюгу великої містерії природи. Монументальна, замкнута плавним овальним ритмом композиція цього твору є своєрідною парафразою малярської роботи Мікеланджело на тему “Леди”, що нині зберігається в одному з музеїв Венеції. Олекса Новаківський, “Леда класична”, кінець 1920-х рр. КОЛЯДА, 1907-1910 рр. Анна-Марія Пальмовська, дружина Олекси Новаківського, часто була моделлю для алегоричних композицій художника, зокрема для твору «Коляда» (1907-1910). На перший погляд, сюжет картини простий: митець зобразив у народних строях трьох жінок, котрі колядують. Однак задум художника був складнішим. З допомогою композиції та символічних знаків він наповнив полотно складними значеннями. Передусім це стосується трьох схилених над книгою жіночих постатей з однаковими обличчями, які композиційно утворюють піраміду. Це зображення різдвяного обрядового дійства виразно перегукується з іконою Старозавітної Трійці. Олекса Новаківський, "Коляда", 1907-1910 рр. ГОРА ГРЕГІТ, 1931 р. Олекса Новаківський любив малювати разом з учнями на пленерах під час літніх студій у гуцульському селі Космач. Під час одного з таких пленерів митець написав краєвид гори Грегіт, яка розташована поблизу села. В цій роботі яскраво проявляється експресіонізм пізнього періоду творчості художника — дуже динамічний мазок, неймовірні колористичні контрасти та емоційність. Олекса Новаківський, "Гора Грегіт", 1931 р. МАРІЯ, 1914 р. До столітнього ювілею Кобзаря Олекса Новаківський створив етюд до композиції «Марія» за мотивами однойменної поеми Тараса Шевченка. Від 1913-го по 1920-ті рр. митець намалював ряд образів Богородиці, серед яких й ця робота. Олекса Новаківський, "Марія" (варіант І), 1914 р. АВТОПОРТРЕТ (З БУКЕТОМ КВІТІВ), 1933 р. Цей твір позначений потужною експресією пізнього малярського почерку художника. Розвіяне волосся, експресія форм, дзвінкі, напружені кольорові контрасти, звивисті, нервові мазки — усе це надає автопортретові драматичного звучання. Букет у руці художника символізує красу, якій він усе життя служив своїм мистецтвом. Олекса Новаківський, “Автопортрет (з букетом квітів)”, 1933 р. На YouTube-каналі Естет Газети можна переглянути відеоекскурсію меморіальним музеєм Олекси Новаківського у Львові, яку проводить Ірина Різун, завідувачка цієї музейної інституції та дослідниця спадку митця. Раніше ми також писали про оновлену експозицію художньо-меморіального музею Івана Труша у Львові та як ця культурна інституція у віддаленому від туристичного центру районі міста раптом перетворився на справжній магніт для поціновувачів українського мистецтва. також читайте: РОБОТА ІВАНА МАРЧУКА З'ЯВИЛАСЯ НА ЕТИКЕТКАХ ЛІМІТОВАНОЇ СЕРІЇ НОВОГО УКРАЇНСЬКОГО ВИНА Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest Матеріал: Ія Степанюк Підготовано за матеріалами з путівника Художньо-меморіальним музеєм Олекси Новаківського Фото: Художньо-меморіальний музей Олекси Новаківського, Національний музей у Львові ім. Андрея Шептицького Підтримайте Естет Газету на платформі Patreon чи Buy me a Coffee. Ваші донати — додаткова та дуже важлива підтримка для нашого незалежного медіа.

Колекція Національного культурно-мистецького та музейного комплексу «Мистецький арсенал» формувалася упродовж майже двох десятиліть. Нині вона нараховує 9081 музейний предмет. Відтепер з колекцією інституції можна познайомитися в онлайн-форматі. зображення — Мистецький арсенал До колекції «Мистецького арсеналу» належать: археологічні знахідки, отримані під час розкопок у межах сучасного мистецького комплексу; твори історичного авангарду; твори актуального експериментального формату, які пропонують сучасні митці, а також побутові речі, боністика, фалеристика, нумізматика, зразки сакрального мистецтва, культові речі та інше. В умовах війни важливим елементом безпеки, разом із фізичним збереженням творів мистецтва та археологічних знахідок, стало оцифрування колекції. Створення електронного каталогу набуло пріоритетного значення для команди Мистецького арсеналу. «Ми представляємо це видання на тлі досвіду, який українським музейним інституціям принесла російська війна проти України. Зокрема, про те, яку вагу та значущість має кожна українська колекція і скільки самовідданості конкретних людей потрібно для її збереження за часів загрози й небезпеки» — зазначає Олеся Островська-Люта, генеральна директорка Мистецького арсеналу світлини з електронного каталогу колекції Мистецького арсеналу зображення — Мистецький арсенал Видання містить каталог мистецької та археологічної частини колекції «Мистецького арсеналу» та супроводжується статтями, де представлені дослідження окремих частин зібрання, їхнього провенансу. Завдяки особистому досвіду авторів, які у різний час долучилися до формування та вивчення колекції, простежується історія становлення та інституційна еволюція «Мистецького арсеналу». Каталог створено за фінансової підтримки Стабілізаційного фонду культури та освіти 2023 Федерального міністерства закордонних справ Німеччини та Goethe-Institut. розворот видання «Футуромарення. Міждисциплінарний проєкт: дослідження, виставка, каталог» зображення — Мистецький арсенал Нагадаємо, що минулого року «Мистецький арсенал» оприлюднив електронну версію видання  «Футуромарення. Міждисциплінарний проєкт: дослідження, виставка, каталог». Вкінці 2021 - на початку 2022 року в музейному комплексі відбувся масштабний проєкт «Футуромарення», що представив широкий спектр мистецьких явищ, пов'язаних з українським футуризмом й охопив кілька десятиліть початку XX століття. Видання містить матеріали, що напрацьовувалися у процесі підготовки цього виставкового проєкту. Весною 2023 нову версію виставкового проєкту "Футуромарення" українські організатори привезли до Таллінна, де виставку прийняв Художній музей KUMU. Також ми писали про те, що «Мистецький арсенал» виклав у вільний доступ каталог своїх інших виставок, зокрема «Бойчукізм. Проєкт Великого стилю», «Курбас: Нові світи», «Параска Плитка-Горицвіт. Подолання гравітації», «Відбиток. Українська друкована графіка XX-XXI століть» та інші. світлини з електронних каталогів виставок «Мистецького арсеналу» зображення — Мистецький арсенал Ідейники проєкту кажуть, що публікації каталогів онлайн дозволяє «продовжити життя» виставкових проєктів та стати основою для подальших досліджень. Також у «Мистецькому Арсеналі» зазначають, що згодом колекцію електронних видань розширять та доповнять. також читайте: КНИГУ-АЛЬБОМ ПРО ХУДОЖНИЦЮ ЛЮБОВ ПАНЧЕНКО ПРЕЗЕНТУВАЛИ У КИЄВІ Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest Матеріал: Надія Батюк Підтримайте Естет Газету на платформі Patreon чи Buy me a Coffee. Ваші донати — додаткова та дуже важлива підтримка для нашого незалежного медіа.