Search Results

Вчора завершилися торги на аукціоні «Воєнна колекція для музею перемоги» за результатами яких було продано 10 лотів на загальну суму майже 3 мільйони гривень. Організатори події, аукціонний дім «Дукат» та Благодійний фонд Сергія Притули, збирали кошти на БПЛА українського виробництва "Валькірія" для наших військових. Сергій Захаров "Повітряна тривога", 2022 Аукціон розпочався 8 червня та тривав впродовж тижня на платформі аукціонного дому «Дукат». До колекції лотів, яку зібрали фахівці «Дукату» разом з колекціонерами Дар’єю Добріян та Ігорем Понамарчуком, увійшли роботи українських митців, більшість були створені під час чи безпосередньо до повномасштабного російського вторгнення. Так, наприклад, картину "In Borsch we trust" художниця Олена Грозовська завершила 23 лютого 2022 року, за кілька годин до початку повномасштабного російського вторгнення в Україну. Попри іронічну назву, робота передає атмосферу наростаючої тривоги. Загадкова та дещо бентежна аура огортає процес ініціації онуки в таїнство борщу. Олена Грозовська "In Borsch we trust", 2022 Цікава історія й у роботи Владислава Шерешевського «SMOKE ON THE WATER». Вона була опублікована автором на його сторінці в фейсбук 12 квітня. А вже 13 квітня справжній російський крейсер "Москва" палав, уражений двома українськими ракетами "Нептун". Картина також містить стилізований силуетний автопортрет художника, який із замилуванням дивиться на палаючий корабель. Через кілька днів після публікації це зображення розмістили на своїй офіційній фейсбук-сторінці легендарні Deep Purple. Владислав Шерешевський "SMOKE ON THE WATER", 2022 Вчора під час фіналу аукціону були продані роботи Олександра Ройтбурда, Матвія Вайсберга, Павла Макова, Владислава Шерешевського, Якова Гніздовського, Леся Подерв'янського, Олексія Сая, Олени Грозовської, Сергія Захарова та Каті Лісової. «Нові власники картин зможуть стати учасниками міжнародних виставок та створення Музею Перемоги України», - кажуть організатори благодійного аукціону. Раніше ми писали про благодійний аукціон організований Фондом Сергія Притули на якому продали картину Марії Примаченко «Квіти виросли коло четвертого блока» за пів мільйона доларів. також читайте: РОБОТУ «МОЯ ХАТА, МОЯ ПРАВДА» МАРІЇ ПРИМАЧЕНКО ПРОДАЛИ НА БЛАГОДІЙНОМУ АУКЦІОНІ У ВЕНЕЦІЇ Матеріал: Ія Степанюк Фото: Аукціонний дім "Дукат"

Днями в експозиційних залах Музею модернізму, що у Львові, відкрили виставковий проєкт «Час війни» київського художника Володимира Буднікова. Організатори реалізували мистецьку інтервенцію: авторські роботи розмістили серед постійної експозиції музею, більшу частину якої повернули на своє звичне місце. З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну, подружжя митців Володимира Буднікова та Влади Ралко переїхало з Києва до Львова. Тут художник розпочав роботу над новою серією творів. Слухаючи новини, автор рефлексував над тим, що відбувається в країні. Нові роботи він малював на невеликих за форматом аркушах, використовував фломастери та акварель. «Кожного дня Володимир творить образ війни, – розповідає кураторка виставки Олена Ткаченко. – На роботах ви побачите і скелети російських окупантів, і хрести, і темну ріллю, і сонце – то яскраво-червоне, як кров, то чорне, як згарище. Хочу звернути увагу на образ російського солдата – це мертва людина, радше зомбі. Зомбі, які повстали та пішли на цивілізовану країну». Глядач не є відокремленим від робіт, адже війна обпалила кожного, переконана кураторка. А здобутий досвід, безперечно, змінює нас. «Зараз такий час, коли нам не можна мовчати, потрібно говорити голосно і гучно, щоб увесь світ нас почув. На мою думку, роботи Володимира Буднікова є саме такими – голосними та наповненими через край», – додає Олена. Володимир Будніков й зараз продовжує роботу над серією «Час війни». «Російська агресія принесла руйнування та смерть, а також поставила перед усім світом нагальне питання: як назвати те зло, яке спокушає людину, поки все людське у ній не помре? – ділиться автор. – На мою думку, російська держава несе не лише фізичну смерть. Ще з радянських часів її зусилля спрямовані на видалення людських якостей у живої людини. Перед моїми очима армія мерців, проти якої має об’єднатися живе людство. Інакше на нього чекає тріумф смерті». Виставка триватиме до 14 серпня 2022 року. Музей Модернізму працює 11, 17, 18, 24 та 25 червня з 11:00 до 17:00, каса – до 16:30. Графік роботи на наступні місяці наразі не опублікували. Адреса музею: Львів, вулиця Коперника, 15. Додамо, у неділю, 12 червня, в експозиційних залах Підгорецького замку відбулося відкриття проєкту Влади Ралко «Львівський щоденник». також читайте: ПОШУК СЛІВ. ВИСТАВКА ДАНІКА МАНЖОСА І РОМАНА МІНІНА У МСУМК Матеріал: Ольга Головчин Фото: [esthète] Газета, Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького

Новий Кінопростір у самому центрі столиці буде популяризувати українське кіно та сприятиме його розвитку, презентуватиме новинки світового репертуару, кінокласику, стане платформою комунікації професіоналів і місцем зустрічі кіноманів. Відкриття нового Кінопростору відбулося 8 червня. У програмі були прем’єра фільму Дмитра Томашпольського «Простір» за участі знімальної групи, меморіальний показ стрічки Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» за участі акторки Лариси Кадочнікової та кінознавця Сергія Тримбача, а також Meet Up «Українське кіно у фокусі світу». Кінопростір — спільний проєкт Українського Дому, компанії «Арт-об’єкт» та Української кіношколи. У травні Український Дім вже презентував першу з початку широкомасштабного вторгнення подію — змінну виставку воєнних плакатів, але експонувалася вона на фасаді будівлі, а ось двері для відвідувачів вперше відчинилися саме вчора. «Ми повертаємося до культурного життя, робимо спроби повернення до нормального життя, але лише частково, адже війна триває й усе, що ми нині робимо, відбувається усередині та у контексті цієї жорстокої війни та її реалій. Цей трагічний контекст – спільний, він не зупиняє, а, навпаки, примушує кожного з нас діяти, бути активними та максимально корисними для людей, для країни сьогодні», – директорка Українського Дому Ольга Вієру. на першому фото організатори та гості події (зліва направо): Дмитро Томашпольський, Денис Іванов, Андрій Різоль, Олексій Ананов, Людмила Горделадзе, Ольга Вієру, Альона Тимошенко, Юлія Сінькевич Організатори зазначають, що Український Дім, як відкритий мультидисциплінарний центр, прагне створити платформу для діалогу професіоналів та громадськості, де відбуватиметься актуальна мистецька, філософська і суспільна рефлексія. «Наш Кінопростір буде локатором – буде всмоктувати життя і згодом виллється в чудові ідеї», – вважає Людмила Горделадзе, кураторка індустрійної програми Кінопростору, кіноменеджерка, кіноекспертка. Лариса Кадочнікова та Дмитро Томашпольський на відкритті Кінопростору в Українському Домі Кінопростір запропонує глядачам щоденні кіноподії — перегляди найкращих стрічок, прем’єри українських фільмів за участі творчих команд, професійні та відкриті публічні заходи, залучатимуть глядачів до розмови із кіноекспертами на спеціальних кінопереглядах. У межах програми стартуватиме діалогова платформа за участі ключових учасників української кіноіндустрії та глядачів. Також у просторі буде представлено виставки фотографії, кіноафіш та інші тематичні експозиції. Благодійна програма Кінопростору включатиме доброчинні події, збір коштів на користь ЗСУ та підтримку українських кінематографістів. Ознайомитися з розкладом подій та придбати квитки на сеанси можна на сайті Кінопростору. також читайте: УКРАЇНЦІ У КАННАХ - UKRAINIAN SHOWCASE на Cannes Docs Фото: Український Дім

У Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків (МСУМК) презентували новий спільний проєкт Даніка Манжоса і Романа Мініна. Понад місяць художники працювали у музейному просторі, створюючи серію робіт, які об’єднали у виставку під назвою «Пошук слів». Кураторкою проєкту стала Катерина Михайлюк. У МСУМК зазначають, що не зважаючи на те, що на початку травня інституція презентувала першу з часу повномасштабного вторгнення виставку творів Романа Мініна, саме «Пошук слів» знаменує повноцінне відновлення роботи Музею. «Я вважаю, що це надзвичайна відповідальність — створювати мистецтво зараз: ідеї автора мають бути дуже виразними, чіткими, які відображатимуть цей складний час, в якому ми живемо, — каже Данік Манжос. - Тому я розділив цю відповідальність (відповідальність саме за зміст думок) і залучив до проєкту різних людей: вимушених переселенців, дітей і дорослих, працівників інституції. Наприклад, дівчинка Злата написала, що дуже скучила за своїм котиком Басіком, написала це 5 разів – переконливо. Анастасія написала свою адресу в Донецькій області. Катя написала, що цінує момент в якому живе, і усе навколо себе… У картині мого світу найважливішими є краса і момент, в якому ми є. Потрібно цінувати та шукати красу у вигляді сонця, неба, квітів, навіть якщо усе здається сірим і нічого милого в тому не бачиш. У центрі моєї роботи — силует людини". Данік Манжос народився у Донецькій області. 2015 року, після початку російсько-української війни, покинув домівку і переїхав у Київ, там закінчив Київську академію мистецтв, працював у жанрі живопису. На початку 2022 року повномасштабне вторгнення Росії змусило митця переїхати вдруге, зараз він тимчасово живе на Волині. Його колега та співтворець «Пошуку слів» Роман Мінін останні роки жив та творив у Харкові, коли там почалися обстріли, був змушений переїхати. Роман працює у різних жанрах і медіа, розвиває свій напрямок - трансмонументалізм. Мікс декоративного мистецтва та індустріального стилю в картинах про життя гірників став візитівкою Мініна. Свого часу Мінін створив творчий Хаб у Харкові та підтримував творчу соціальну активність і розвиток сучасного цифрового мистецтва у місті. «Я намагався розмовляти про цю війну ще заздалегідь: зробив серію фотографій про війну. Багато моїх композицій завжди були про війну, - розповідає Роман Мінін. - Я сказав все про цю війну ще до того як вона сталася. І зараз в мене дійсно залишилось не дуже багато слів. І ці слова потрібно шукати. 2010 року я вигадав композицію, яка називається «План втечі з Донецької області». Вона була початком мого захоплення шифруванням слів та віршів. Мені дуже подобається, коли у творі мистецтва потрібно щось шукати, тому створюю свої композиції складними, щоб глядач не відразу міг знайти всі відповіді». Організатори проєкту зазначають, що усі кошти, отримані з продажу квитків, будуть направлені на допомогу нашим захисникам – на формування аптечок і тактичних наплічників медичних інструкторів на передову. також читайте: УКРАЇНСЬКІ МИТЦІ НА BAF BODRUM ART FAIR Фото: Музей сучасного українського мистецтва Корсаків

«The Last Column» (Остання колонка) - книга про те, якою часом є справжня ціна справжньої журналістики. Видання містить збірку останніх матеріалів, поданих до редакцій журналістами, що загинули, виконуючи редакційні завдання. Книга розповідає історії найкращих журналістів нашого часу, але потрапити на її сторінки не хотів би жоден з них. «Остання колонка» - важливе та нетривіальне видання про журналістику в умовах конфлікту. Це книга про те, що трапляється, коли "«сильні світу цього» з трибун гучно кричать про «fake news», а їхня аудиторія, слухаючи ці промови, мимоволі повертається спинами до тих, хто знаходить в собі, перш за все, моральну сміливість та наважується говорити правду" (слова Діани Фолі, матері Джеймса Фолі, американського журналіста, якого взяли у полон бойовики Ісламської Держави та публічно стратили у Сирії 2014 року). 2018 року видавництво HarperCollins видало The Last Column лімітованим накладом у 2000 примірників. У цій версії було зібрано останні подані до редакцій матеріали та фоторепортажі 24 загиблих журналістів. Смерті деяких з них не сходили зі шпальт міжнародних ЗМІ (Марі Колвін, Джеймс Фолі, Даніель Перл, Джамал Кашоґґі), загибель інших не мала такого гучного міжнародного розголосу, адже вони висвітлювали локальні події. Не зважаючи на це, упорядники видання впевнені, що абсолютно всі ці випадки заслуговують уваги світової спільноти. У книзі є й останній матеріал Павла Шеремета — білоруського, російського та українського журналіста, який загинув внаслідок вибуху автівки у Києві 20 липня 2016 року. В «Останній колонці» опубліковано матеріал Шеремета ««Азов», ответственность и добробаты» про корупційні схеми під час приватизації Одеського припортового заводу та діяльність добробатів в Україні, зокрема полку «Азов». Складна процедура узгодження авторських прав кожного окремого матеріалу відтягнула дату масового виходу книги у світ. Перші примірники були передані до обраних книгарень та розіслані топовим політикам, бізнесменам та громадським діячам різних країн — людям, які можуть реально вплинути на те, щоб нових імен у книзі не з’являлося. The Last Column - це не лише книга, це набагато масштабніший проєкт про журналістику в умовах війни та бойових дій. За його лаштунками стоять журналісти, сім’ї загиблих, медіакомпанії, організація CJP і її «Всесвітня Кампанія Боротьби з Безкарністю» (Global Campaign Against Impunity). Потужну PR-кампанію на підтримку проєкту розробляло міжнародне креативна агенція Fred&Farid (FF) на чолі з Коліном Наґі. Власне, Колін Наґі й став одним з ідейних натхненників The Last Column. Одного разу після випадкової розмови з креативним директором Fred&Ffarid - Лореном Лессіа про журналістів, які загинули у гарячих точках, у Наґі виникла ідея цього проєкту. Згодом до роботи над The Last Column приєдналася Ілана Озерной, медіа-стратег і віцепрезидент NewsCorp. Озерной заснувала Центр Міжнародної Журналістики ім. Марі Колвін (журналістки «Sunday Times», яка загинула під час бомбардування сирійського міста Хомс 2012 року). Тема журналістики в умовах конфлікту була їй близька. Фінансування надала корпорація Доу Джонса, а видавництво HarperCollins надрукувало перший тираж по собівартості. У своєму виступі на конференції «Журналістика ціною людського життя» Наґі закликав звернути увагу на те, що сьогодні, на жаль, ціна якісної та об’єктивної журналістики може бути занадто високою, часом навіть вищою за життя. Він переконаний, — це зумовлено зміцненням влади окремих диктаторів та тоталітарних режимів у світі. Такі процеси, своєю чергою, призводять до того, що окремі люди та режими не лише не бояться перешкоджати журналістам у їхній діяльності, а роблять це навмисно і свідомо. Наґі каже, що дуже часто це проявляється у досить прихованій формі, наприклад, журналістам створюють неможливі умови для роботи, після чого вони самі покидають зону конфлікту. Від моменту зародження ідеї проєкту до моменту, коли книга вийшла друком, пройшло вісім місяців. Лого видання складається з десятків імен загиблих журналістів. Перелік було надано CJP. Видавці кажуть, що будуть доповнювати візуальний вигляд логотипа, але водночас зізнаються, що краще б цього не довелося робити ніколи, адже це означатиме, що з’явилися нові жертви. Наґі каже, що книга — лише старт великої кампанії. 2019 до команди приєднався фотограф Рон Хавів, який висвітлював понад 30 військових конфліктів у різних гарячих точках світу. Зараз він працює над створенням серії короткометражних фільмів з однойменною назвою - The Last Column. Відеоконтент має на меті залучити до цього проєкту ширшу аудиторію. Для Хавіва робота над книгою — дуже особистий процес: понад десять героїв цього видання були його колегами та близькими друзями. В «Останній колонці» можна прочитати багато різних історій: про випадкові кулі, про сплановані вбивства, про масові страти та нещасні випадки. Не зважаючи на абсолютно різні обставини за яких гинули журналісти, автори проєкт впевнені, що сьогодні ситуація погіршується у зв’язку з появою феномену «fake news» та поширенням пропаганди через ЗМІ. Масове продукування деякими медіа «фейків» ставить під загрозу чесних журналістів, які намагаються боротися з хвилею цієї дезінформації. Такі люди стають незручними та небезпечними для тих, хто за допомогою брехні намагається захистити свої особисті інтереси. Рон Хавів про героїв книги The Last Column сказав так: «Найчастіше це люди, які хочуть змінити ситуацію на краще, хочуть вплинути на ситуацію своєю роботою. Вони не роблять це заради грошей. Не так давно я повернувся з Греції, де знімав репортаж про кризу, що склалася через наплив біженців. Мій гонорар ледве покрив витрати на поїздку, але я розумію, що це важлива тема, яку потрібно висвітлювати, про яку потрібно говорити, її потрібно вирішувати. Поки певні люди та певні ЗМІ вдають, що все ОК, що жодних проблем немає, моя історія, мої фото, мої публікації свідчать про протилежне. Моя робота і робота моїх колег дають мені надію, що справедливість та правда переможе, і ми зробимо так, щоб завтрашній день був кращим». За даними Комітету Захисту Журналістів (The Committee to Protect Journalists (CJP) - незалежної, неприбуткової міжнародної організації), починаючи з 1992 року під час виконання своїх службових обов’язків у світі загинуло близько 1446 журналістів. За їхніми ж даними, від початку 2022 року під час виконання редакційних завдань та індивідуальної журналістської роботи в Україні загинуло 9 журналістів. Цей матеріал вийшов друком у нашому #5/2019 Авторка: Ія Степанюк

25 березня у Києві мав розпочатися Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA. Через широкомасштабне вторгнення росії подію довелося скасувати. Натомість організатори прийняли запрошення від Краківського Кінофестивалю представити низку фільмів в межах їхньої програми. Покази українських стрічок відбуватимуться у кінотеатрі «Київ». Docudays UA привезли до Кракова 5 стрічок. Покази триватимуть від сьогодні та до 03 червня. Публікуємо програму: 31 травня, 15:30 «Терикони» режисера Тараса Томенка Весела юрба дітей йде колядувати. З різдвяними зірками та іншими тематичними прикрасами, діти біжать повз руїни, розбомблені вулиці, стукають до понівечених будинків, щоб заспівати колядок та отримати від господарів якийсь дріб’язок та солодощі. Місцевих жителів тут небагато, вони налякані, але відкривають юним колядникам зазвичай щільно замкнені двері. Це — схід України, а у кінокадрі — діти війни. Настя, Ярік та їхні друзі щодня граються на фоні апокаліптичних пейзажів. Їхні дзвінкі голоси та ностальгічні дитячі пісеньки лунають серед імпровізованих кладовищ, покинутих будівель та навіть на порожньому полі бою. Діти не визнають поразки. Це новий рух опору – опору уяви та дитячих ігор. 31 травня, 18:00 «Привоз» режисерки Єви Нейман Фільм документує життя одного з найстаріших і найбільших базарів Європи. Пристрасті обабіч прилавків, сни вантажників, таємні фантазії продавчинь риби… Роздумами про світобудову та сенс життя діляться охоронці базару й керівник барахолки. Що було, що є, що буде — передбачення вуличних ворожок, «дуже точна вага» й щедрі порції на пробу. На Привозі можна зустріти усі прошарки населення міста. Тут їх представлено й виявлено! Сюди приходять усі, і кожен знаходить щось для себе. І ті, хто шукає див чи метаморфоз — змін долі, людської душі або часу — теж не піде звідси з порожніми руками. 01 червня, 18:00 «Між небом та горами» режисера Дмитра Грешка 2020 рік, світу загрожує пандемія нового та невідомого коронавірусу. В цей час гірське село Колочава на Закарпатті продовжує жити буденним життям, адже люди тут постають перед труднощами постійно. Марію, Тетяну, Анну та Світлану в селі дуже добре знають. Чотири фельдшерки вже багато років працюють на єдиній станції швидкої допомоги у Колочаві. Попри пандемію, більшість викликів — це звичні хвороби: інсульти, гіпертонія й інші серцево-судинні захворювання, панкреатит, алкогольна інтоксикація тощо. Люди й далі страждають від важких недуг, які стають небезпечнішими в переповнених ковідними хворими лікарнях. Жителі села народжуються, одружуються, святкують… і, зрештою, помирають. Життя занадто коротке, щоб його можна було поставити на паузу. Здається, що життєвий цикл у цьому селі триватиме вічно, але чи зможуть місцеві вижити, якщо наступна пандемія стане більш загрозливою? Життя в селі триває, а працівники швидкої завжди готові прийти на допомогу. 02 червня, 15:30 «Крихка пам’ять» режисера Ігоря Іванька Видатний радянський / український кінооператор Леонід Бурлака, що працював на Одеській кіностудії з середини 60-х, раптово почав втрачати пам’ять через хворобу Альцгеймера. У цей самий час його онук Ігор, також кінооператор, знайшов закинуту і суттєво пошкоджену частину дідового фотоархіву: знімки, які дід зробив як молодий оператор, що тільки починає будувати свою кар’єру в часи хрущовської Відлиги. Зрозумівши, що майже нічого не знає про свого діда, Ігор починає пошук всього, що хоча б трохи проливало світло на Леоніда та його шлях. Ігор переосмислює вплив радянської кіноіндустрії на його сім’ю та на країну в цілому й знаходить ті ниточки, що поєднують його з дідом. Проте час іде невпинно: дуже скоро Леонід перестане впізнавати свого онука. 02 червня, 18:00 «Плай» режисерки Єви Джішіашвілі Це історія про людей, які зберегли більше, ніж втратили під натиском нашого неоднозначного сьогодення, що сплутало всі земні й небесні закони. Їхня сила і слабкість в любові: до своєї землі, до ближнього. Вони незгодні й покірні водночас, немов гори. Бунтують проти несправедливості життя й мужньо приймають удари долі. Родина Малковичів для людського ока — загублена серед красивої й суворої природи, та насправді вони там, де від початку часів панує гармонія і любов, що передається від покоління до покоління. 03 червня, 18:00 «Нескінченність за Флоріаном» режисера Олексія Радинського Що таке Земля? Що таке сонячна система? Чим є людство? Хто такий Флоріан Юр’єв? Чому він побудував «Летючу тарілку» в Києві? Чи зможемо ми використовувати її за призначенням у майбутньому? «Нескінченність за Флоріаном» шукає відповіді на ці та інші питання, пов’язані з постаттю легендарного київського архітектора Флоріана Юр’єва. Фільм також розповідає про те, чому шлях капіталізму — пройдений, та що буде, якщо поділити одиницю на нескінченність. Програма Краківського Кінофестивалю. також читайте: УКРАЇНЦІ У КАННАХ - UKRAINIAN SHOWCASE @ Cannes Docs

Шестеро українських митців представлять свої твори на міжнародному мистецькому ярмарку BAF Bodrum Art Fair у старовинному місті Бодрум. Роботи, які митці повезуть до Туреччини, — це авторські рефлексії про війну, діалог з собою та світом про трагічні події, що четвертий місяць поспіль розгортаються в Україні. На ярмарку, що триватиме з 29 червня до 03 липня, свої роботи представлять Андрій Чижов, Світлана Галдецька, Іван Драган, Еліна Білоус, Мирон Катаран та Міра Бачкур. Деякі твори — ще довоєнні, інші — написані вже під впливом драматичних подій сьогодення. "В першу чергу участь у Ярмарку це ще одна можливість донести світу знання про Україну та українців. Наголосити, що війна триває, щогодинно відбуваються варварські вбивства, катування, знищення наших надбань, — каже художниця Еліна Білоус. - Ми, Українці, під загрозою знищення. І такий агресор як росія ніколи не зупиниться тільки на цьому. Це важко усвідомити сучасній людині, але така наша реальність". робота Еліни Білоус на BAF Bodrum Art Fair Також Еліна зазначила, що дуже важливою для неї є й гуманітарна складова участі у події, адже частина вторгованих коштів піде на потреби дітей, які стали сиротами через агресивну війну росії проти України. BAF Bodrum Art Fair було започатковано 2021 року. Як і торік, він відбудеться у виставковому центрі Bodrum Herodotus Cultural and Exhibition Center Konacik. Ярмарок став важливою подією для регіону, адже зібрав у своїх експозиційних залах велику кількість шанувальників сучасного мистецтва з різних куточків Туреччини та країн Близького Сходу. Цьогоріч роботи наших митців стануть продовженням політики культурної дипломатії України та представлять її на міжнародній культурній арені. роботи Міри Бачкур, Мирона Катарана та Андрія Чижова на BAF Bodrum Art Fair Частину коштів, отриманих з продажу творів, учасники передадуть Благодійному фонду Миколи Петренка, який опікується дітьми-сиротами з тимчасово окупованих територій України. також читайте: PAINTING IN EXCESS. ВИСТАВКА УКРАЇНСЬКОГО МИСТЕЦТВА ДОБИ ПЕРЕБУДОВИ ВІДКРИЛАСЯ В МАЯМІ

Роботи живого генія Івана Марчука, полотно художниці-модельєрки із Бучі Любові Панченко, яка померла внаслідок російської окупації, унікальний живопис Марії Примаченко, двостороння картина вбитої радянським режимом Алли Горської та ще 23 предмети мистецтва продадуть, щоб врятувати життя наших захисників та захисниць. З 27 травня по 3 червня 2022 року у залі аукціонного дому GOLDENS пройде благодійний аукціон «ART CAN HELP». Основна мета онлайн аукціону – збір коштів для підтримки Збройних Сил України у партнерстві з фондом компетентної допомоги армії «Повернись живим», якому перекажуть 50% загальної суми вторгованих коштів. директор «Повернись живим» Тарас Чмут поруч з найціннішим лотом із колекції — «Садом спокуси» (1996) Івана Марчука, керівниця ветеранського відділу Фонду Вікторія Дворецька із роботою Алли Горської «Дівчина у хустці» (1950-60-ті), керівник військового відділу Фонду Андрій Римарук поруч полотна «Вартовий» (1967) Любові Панченко та керівник напрямку по роботі з партнерами Фонду Олег Карпенко і «Квіточки Голубоглазки» (1988) Марії Примаченко Колекцію аукціону складають 26 робіт відомих українських художників з приватних колекцій та твори, які були передані авторами робіт задля підтримки української армії. Серед визначних лотів добірки – «Сад спокуси» з рідкісної серії натюрмортів Івана Марчука; «Вартовий», що став символом української незламності, Любові Панченко; цінна робота «Клімтівського періоду» Віктора Зарецького «Лугом іду, коня веду»; твір найвідомішої примітивістки України Марії Примаченко «Квіточки Голубоглазки»; нічний карпатський пейзаж майстра українського нефігуративного пейзажу Анатолія Криволапа; кінетичний об’єкт Романа Мініна «Peaceful Atom»; вишукана робота з циклу «Скатертини» Павла Макова. Серед інших відомих імен аукціону – Олег Тістол, Олександр Ройтбурд, Алла Горська, Юрій Коваль та Закентій Горобйов, Юрій Соломко, Андрій Коцка, Микола Маценко, Андрій Блудов, Рафаель Багаутдінов. А також відомі скуптори - Юрій Рубан, Олександр Сухоліт, Назар Білик, Володимир Журавель, Єгор та Нікіта Зігури, Андрій Липовка. Іван Марчук "Сад спокуси", 1996 Експерти оцінюють вартість колекції загалом у 400,000 доларів, втім очікують, що лоти вдасться продати за 1 000 000 доларів. Аукціон проводиться онлайн за попередньою реєстрацією на сайті аукціонного дому Goldens. Також організатори запрошують на прев'ю до залів аукціонного дому (Київ, вул. Леоніда Первомайського, 4) щодня від сьогодні, 27 травня, і до 3 червня, з 11:00 до 18:00. Ставку на вподобані лоти, крім онлайну, можна буде зробити безпосередньо у залі експозиції. також читайте: РОБОТУ «МОЯ ХАТА, МОЯ ПРАВДА» МАРІЇ ПРИМАЧЕНКО ПРОДАЛИ НА БЛАГОДІЙНОМУ АУКЦІОНІ У ВЕНЕЦІЇ Фото: фонд "Повернись живим", GOLDENS

Національна галерея мистецтв (Вашингтон О.К., США) створила нову гру, натхненну суперпопулярною забавкою Wordle (в Україні - «Словко»), у якій пропонують вгадувати твори мистецтва. Приблизно пів року тому wordle-манія охопила тисячі людей по цілому світу, але, уявімо, що не всі однаково вправні у влучному складанні літер у слова, а відчути кураж мегапопулярної гри все ж хочеться. Спеціально для «візуалів» та людей, що цікавляться мистецтвом Національна галерея мистецтв створила Artle - аналог Wordle, де потрібно вгадати автора твору з чотирьох спроб, використовуючи візуальні підказки. Як і Wordle, Artle пропонує по одній загадці щодня. Користуючись якомога меншою кількістю підказок (максимум їх є 4), гравець може довести наскільки він обізнаний у мистецтві, а потім похизуватися результатами перед своїми підписниками у соцмережах. Для цього гра генерує спеціальний формат допису, щоб не "спойлерити" правильні відповіді іншим потенційним учасникам забавки. Усі твори мистецтва, які щодня генерує Artle, є частиною колекції Національної галереї мистецтв у Вашингтоні. Зараз інституція залучила до гри 15,000 робіт зі своєї збірки. Тож це не лише чудовий спосіб продемонструвати, як багато ви знаєте про мистецтво, а ще й корисний ресурс, аби вивчити ще більше нового. також читайте: INSTAMUSEUM. МУЗЕЙ В ЕПОХУ INSTAGRAM

Дитячу читанку, яка вперше вийшла друком 1932 року у Вінніпезі (Канада), переклали англійською та перевидали. Усі кошти, отримані від її продажу видавництво передасть «Канадсько-Українському Фонду» та «Лікарям без кордонів» на підтримку українців, які постраждали у російсько-українській війні. Книга називається «Перша книжечка. Український повістковий буквар». З початку 1930-х років саме це видання допомагало дітям українських емігрантів вивчати українську мову у школах Канади. Окрім абетки та чудових ілюстрацій, у книзі є цитати та вірші Тараса Шевченка та інших відомих українських поетів. Репринт підготувало видавництво Durvile & Uproute Books. Видавчиня Лорін Шиба розповідає, що «Першу книжечку» пам’ятає ще з дитинства, адже має українське походження. «У мене є ця книжечка. Ім’я моєї тітки написане від руки на обкладинці. Напевно, вона принесла буквар зі школи додому, так він і опинився у нашій сімейній бібліотеці, — каже пані Шиба. - Мені було три-чотири роки, може, п’ять, коли моя бабуся садила мене собі на коліна і розгортала цю книгу, ми передивлялися по черзі усі сторінки. Моя бабуся мала завдання — навчити мене української мови, хоча сама вона уже народилася у Канаді. Так ми й вчилися з цим букварем». Коли у лютому Україна зазнала широкомасштабного вторгнення росії, Лорін Шиба відчула гостру потребу допомогти своїй Батьківщині. Вона вирішила перекласти читанку англійською та перевидати її, щоб про неї не забули наступні покоління українців не лише у Канаді, але й у всьому світі. Шиба заручилася підтримкою Магди Строїнської, професорки лінгвістики Університету Макмастера, аби фахово перекласти буквар. Працювали з другим його виданням, наклад якого вийшов друком 1940 року. Автор ілюстрацій - Осип Курилас. Також записали й аудіокнигу «Першої книжечки». Зараз замовити примірник можна безпосередньо на сторінці видавництва або на маркетплейсі Amazon.

Ми зробили підбірку книг на сторінках яких захопливі сюжети переплітаються з мистецтвом. Про деякі з цих видань Ви вже могли чути раніше, деякі – могли навіть встигнути додати до свого «обов’язково прочитати»-списку, тож ми про них нагадаємо, а решта, сподіваємося, виявляться для вас приємним сюрпризом. HEADLONG. MICHAEL FRAYN («Одержимий» Майкл Фрейн) Письменник Майкл Фрейн, більш відомий своїми театральними п’єсами, став популярним романістом після виходу у світ його книг «Шпигуни» та «Ближче до завершення ранку». Його дев’ятий роман, «Одержимий», вийшов друком 1999 року і розповідає історію молодого науковця, який щосили прагне довести, що знайдене ним полотно – це давно втрачена шоста частина Брейгелівської серії «Місяці». Для цього головному героєві доводиться йти на чимало ризикових кроків, перший з яких, – викрасти картину у її законних власників. Сюжет цієї історії розгортається у типовому для Фрейна-драматурга стилі: трохи фарсу, трохи комедії та трагедії, але все це на тлі добре дослідженого історичного наративу. THE IMPROBABILITY OF LOVE. HANNAH ROTHSCHILD («Низька ймовірність кохання» Ханна Ротшильд) Ханна Ротшильд – в минулому голова лондонської Національної галереї мистецтв та автор документальних фільмів про Пікассо, Френка Оербаха і Волтера Сікерта, нащадок всесвітньовідомої родини банкірів Ротшильдів. Сюжет роману закручений навколо (вигаданої) зниклої картини Жан-Антуана Ватто і найнесподіваніших персонажів: олігархів, реперів, хедж-фондових магнатів і шеф-кухаря Енні, яка придбала цю картину у секонд-хенд крамниці. «Не знаю, чому так мало авторів обирають арт світ для бекґраунду своїх книг, – сказала міс Ротшильд в інтерв’ю The New York Times. – Це ж прекрасний світ, у якому є все: шалені гроші, скарби, лиходії та супергерої-рятівники, історія, таємниці, все що завгодно...». THE BURNT ORANGE HERESY. CHARLES WILLEFORD («Спалена помаранчева єресь» Чарльз Віллфорд) Перед тим як стати фултайм письменником, Віллфорд воював у Другій світовій війні, потім був професійним боксером, актором, тренером їзди верхи, а також вивчав мистецтво на півдні Франції та у Перу. Роман «Спалена помаранчева єресь» (1971) багато критиків називають найсильнішою літературною роботою Віллфорда. На початку 2020 на екрани вийшла кіноадаптація книги з Міком Джаггером в головній ролі. Сюжет розповідає про колекціонера (персонаж Міка Джаггера), який наймає арткритика-фрілансера, щоб той викрав шедевр загадкового французького авангардиста. У фільмі, як і у книзі, ведеться багато сардонічних дискусій про мистецтво, митців, арттечії, меценатство та арткритику. WHAT’S BRED IN THE BONE. ROBERTSON DAVIES («Що закладено у кістках» Робертсон Девіс) Друга частина так званої «Корнішської трилогії», до якої також входять романи «Бунтівні ангели» (1981) та «Ліра Орфея» (1988). Книга розповідає про сповнене пригод життя Френціса Корніша, від народження й аж до глибокої старості. Корніш – всесвітньо відомий поціновувач творів мистецтва та колекціонер, у студентські роки, перед початком Другої світової війни, він навчається реставрувати живопис у Німеччині, тоді й зав’язується головний сюжет роману. Його вербує британська розвідка, і головний герой опиняється ключовою фігурою заплутаної секретної операції, що має на меті повернення вкрадених нацистами шедеврів європейського живопису. GIRL WITH A PEARL EARRING. TRACEY CHEVALIER («Дівчина з перловою сережкою» Трейсі Шевальє) Навіть ті, котрі не знаються на мистецтві, відразу упізнають «Дівчину з перловою сережкою», роботу голландського майстра живопису Яна Вермеєра. Авторка обрала дівчину з портрета героїнею свого роману. Події розвиваються у Делфті 17 століття. Ґріт – шістнадцятирічна служниця у домі Вермеєра, яка захоплюється творчістю художника. Митець помічає, що Ґріт також має мистецький хист, але розвивати його, звичайно ж, не має можливості. Він береться допомогти їй у цьому. Книга вийшла друком 1999 року, з того часу було продано понад 5 мільйонів примірників, вона перекладена 39 мовами. Українською книгу видало «Видавництво старого лева». 2003 року за мотивами роману вийшов однойменний фільм. також читайте: ЯКІ КНИГИ ДОДАТИ ДО СВОГО "ReadingChallenge 2022" Фото: Laura Landers via Unsplash

Експозиція сучасного мистецтва на другому поверсі Одеського художнього музею (OFAM) повернулася у повністю оновленому вигляді. З 25 червня відвідувачі можуть оглянути сім залів з роботами з музейної колекції, створеними за останні сто років. Робота над новою експозицією тривала понад пів року. Зараз вона представляє глядачам чимало робіт, які десятиліттями зберігалися у фондах. Загалом нова експозиція включає понад 300 робіт у різних напрямках та техніках. Серед представлених авторів такі імена, як Юрій Єгоров, Станіслав Сичов, Лариса Звездочьотова, Валентин Хрущ, Арсен Савадов, Віктор Маринюк, Людмила Ястреб, Влада Ралко та багато інших. Нова експозиція побудована як виставковий проєкт і є логічним продовженням попередніх великих виставок Одеського художнього — «Спецфонд: репресоване мистецтво», «Ексгумація. Соцреалізм з колекції Одеського художнього» та «Суворі та стильні». «ХХ- ХХІ: від двадцятих до двадцятих» підсумовує дослідницькі надбання цих проєктів і проводить зв’язок з пізнішими періодами українського мистецтва. Нова експозиція дає ширшу картину загальноукраїнського мистецтва у порівнянні з регіональним фокусом попередньої експозиції. Велику увагу приділено останнім двом десятиліттям та молодим художникам, роботи яких вперше ввійшли до постійної експозиції музею.